«Здравствуйте, уважаемая редакция!
Выписываю и читаю вашу газету регулярно, но пишу впервые. Хочу поделиться ситуацией.....
Я, Соколова Елена Николаевна, сейчас проживаю в г. Сватово, а приехала из зоны АТО (г. Донецк). Пришлось мне столкнуться со Сватовским управлением социальной защиты населения по поводу получения субсидии на оплату жилищной коммунальных услуг. В январе 2016 года я официально обратилась в эту службу и до сих пор не могу пробить «броню» бюрократии. Сначала чиновники УСЗН игнорировали мои письменные обращения (наверное, для них не существует Закона об обращении граждан). Тогда я обратилась в Сватовский районный суд (копию искового заявления я Вам отправляю для более подробной информации).
Решение суда вступило в силу 4 мая 2016 года, но начальник УСЗН Шумакова Т.И. умышленно придумывает какие-то "свои законы", чтобы затормозить процесс, не хотят выполнять решение суда. Они опять требуют от меня какие-то дополнительные справки... У меня складывается впечатление, что в Сватово не Управление защиты населения, а "Управление «ЗНИЩЕННЯ» населения". Из-за их бездеятельности суд не мог принять решения первый раз, а я повторно не могу подать исковое заявление на предоставление мне жилищной субсидии... Получается так, что война выгнала меня с одного места жительства, а теперь и отсюда выживают. А сколько чиновники УСЗН забрали у меня времени и моего здоровья. После каждого визита в эту контору меня откачивает "СКОРАЯ". А для чиновников у нас не существует ни законов, ни морали… Я уже не знаю, куда мне обратиться, чтобы сдвинуть с места бюрократическую машину, может, вы мне сможете чем-то помочь?»
Ми проаналізували інформацію, надану нам Оленою Соколовою. Справа в тому, що Олена вимушена була переїхати з м. Донецьк, бо є прихильницею української державності. В той же час у неї залишилася квартира в Донецьку і вона мріє, що коли-небудь туди обовязково повернеться. І це справедливо, адже там її дім, де вона жила довгі роки. Ми — хто живе на неокупованій території — маємо бути милосердними та небайдужими, і не тільки допомагати адаптуватися до нових умов проживання внутрішньо переміщеним особам (адже про це ми кричимо на всіх заходах), а й вміти брати на себе певну відповідальність, щоб вирішувати питання на користь цих людей. Тільки на ділі виходить навпаки — ніхто нікому не допомагає, а відповідні органи тільки гальмують цей процес.
Пані Олена переїхала у Сватове до своєї матері. Вона жила у батьківській хаті, разом із мамою пережили минулорічні вибухи, тільки материнське серце не витримало всіх випробувань і наприкінці минулого року перестало битися. Раніше мама Олени Соколової отримувала субсидію, завдяки якій сімя якось виживала. Сама Олена зареєстрована як ВПО, маючи можливість хоча б якусь допомогу отримувати від держави, бо роботу в нашому місті знайти дуже важко. Але не стало матері, не стало й субсидії. Жінка звернулася до Сватівського УСЗН з проханням надати їй гарантовану допомогу від держави на оплату житлово-комунальних послуг, згідно із законодавством. Але…
Не дивлячись, що батьківська хата належить Олені Соколовій, що вона справно сплачує всі необхідні податки та фактично там проживає, про що свідчать відповідні документи, чиновники УСЗН вимагають додаткову довідку про реєстрацію місця проживання, посилаючись на постанову Кабміну. Але справа в тому, що жінка прописана в донецькій квартирі. І варто їй тільки звідти виписатися, як її житло "націоналізують" на користь ДНР. Всі це розуміють, але виходу шукати не намагаються, посилаючись на неординарність ситуації. Воно може й так, тільки дерслужбовець на то і сидить на своєму місті, щоб вирішувати неординарні питання. Тільки не дерслужбовці зі Сватівського УСЗН. Вони вирішили самоусунутися від вирішення цього питання і вибрали тактику ігнорування проблеми.
В результаті у жінки урвався терпець і вона звернулася до суду. Ви думаєте пособилося? Суд визнав неправомірними дії Сватівського УСЗН щодо неприйняття рішення надання (не надання) субсидії О. Соколовій та зобовязав УСЗН прийняти (не прийняти) відповідне рішення на підставі заяви громадянки, датованої ще 27 січня 2016 року. Ще й присудив стягнути за рахунок УСЗН Сватівської РДА на користь О.М. Соколової судові витрати.
А що чиновники? Та їм, як то кажуть, – «як з гуся вода». Адже судді їм теж не вказівка.
Я розумію, що може хтось одноосібно боїться приймати відповідне рішення. Тоді потрібно було прийняти колегіальне рішення, адже існує комісія при райдержадміністрації, де розглядаються подібні випадки. На сам кінець, прийміть рішення щодо відмови у наданні субсидії Олені Соколовій, і тоді вона на підставі цього рішення матиме змогу звернутися до суду. І нехай суддя тоді вирішить це питання. Але, за словами жінки, сватівським чиновникам “плювати” на простих громадян. Стіну бюрократизму у Сватовому пробити майже неможливо, і ніхто чиновникам не вказівка — ні закони, ні судді. Постанова суду не виконується. Жінка вже півроку бореться за свої конституційні права, а «слуги народу» байдуже спостерігають за її боротьбою.
Олена Соколова сподівається що висвітлення проблеми у місцевій газеті нарешті зрушить справу з мертвої точки, тим більше, що електронну версію газети читають не тільки в Сватовому.
Дай Боже, щоб нам ніколи не прийшлося тікати з рідного будинку та терпіти подібне зневажливе ставлення.
Мир нашій країні та милосердя нашим душам.
Наталія Світлична