В сегодняшнее сложное время искренне рад нашим дружеским отношениям. Хорошо, что Алексей Иванович, в отличие от Сусанина и, наверное, Моисея, не заблудился на своем пути. Трудовой путь Алексея Борзило является образцом работоспособности, что в сочетании с личными качествами руководителя и высоким профессиональным уровнем обеспечивает уважение коллег и единомышленников. Патриотизм, любовь к малой Родине, к людям – залог дальнейших успехов. Обязан сказать, извините, об особой «породе» Борзило, но это будет на юбилейном вечере. Главное, что Алексей Иванович свои годы прожил достойно — весомый багаж прожитых лет, жизненный опыт, семья, дети, внуки, уважение земляков, обладает характерным нравом.
Адресую Алексею Ивановичу самые теплые и искренние поздравления в канун юбилея. Считаю, что возраст Ваш – это только половина пути! Пришла прекрасная пора зрелости, мудрости и еще богатейших возможностей для настоящего мужчины!
Прошу забыть обиды и невнимание соратников, попутчиков и власти. Пусть Вашей главной наградой будет крепкое здоровье, семейное благополучие и милость Господа, свершение замыслов и планов. Самое почетное звание в жизни – Человек, и Вы его обладатель. Для меня честь быть Вашим другом.
Пусть Ваша жизнь радует переливами красок и будет щедрой!
Желаю стабильности, мира, счастья, добра!
С уважением - Евгений Рыбалко
Ювілей - час підведення проміжних підсумків. В цілому - не так уже й погано, якщо людина прожила своє життя гідно. Найбільше пощастило тим, хто встигає за всіма перебігами долі, піклується про свою родину, працює не тільки заради власного задоволення, а й допомагає людям. Є такі, хто тільки постійно скаржиться на своє життя, а є сильні особистості, які мають певну мету, працюють заради її досягнення і отримують натомість щасливу долю і Боже благословення.
Олексій Іванович Борзило народився в сімї трударів в с. Гончарівка. Свій трудовий шлях розпочав в радгоспі «Учбовий» водієм. Потім закінчив Луганський сільськогосподарський інститут, служив в армії, але все одно повернувся на рідну Сватівщину, в рідний радгосп.
Після важких 90-х, на початку 2000-х сільські господарства нашого району, як і всієї України були розвалені, селяни залишилися без роботи. В той складний час не кожен наважувався звалити на свої плечі непосильну ношу відповідальності не тільки за себе та своїх близьких, а й за своїх земляків, з якими роками не тільки працював разом, а й живе поруч.
На момент організації агрофірми «Гончарівська» у 2001 році майже вся матеріально – технічна база радгоспу «Учбовий» практично була знищена (зрошувальна система знищена, тваринницькі ферми розібрані та розпродані за борги), тому треба було шукати новий напрямок роботи. У своєму житті Олексій Іванович не звик здаватися, тому пішов на певні ризики, аби не тільки зберегти землі та робочі місця колишнього радгоспу, а й зберегти село.
Працювали дуже тяжко, економили буквально на всьому, окрім заробітної плати, адже він завжди дотримувався правила: кожен селянин повинен вчасно отримувати зарплатню, бо від цього залежить не тільки добробут його родини, а й продуктивність праці на виробництві. Тому за всю одинадцятирічну історію існування АФ «Гончарівська» колектив завжди працював злагоджено, і в тому, що сьогодні агрофірма в числі найкращих агроформувань району велика заслуга простих робітників, які працюють разом Олексієм Борзило вже багато років. А головне, на думку керівника, що люди повірили в нього і він завжди відчував їхню підтримку.
О.І. Борзило ніколи не залишався осторонь проблем рідного краю, де народився і виріс. Він завжди намагався допомагати сільській раді підтримувати основні соціальні обєкти: школу, дитячий садочок, ФАП тощо у належному стані в селах Гончарівка, Хомівка, Н.-Дуванка, брав участь в організації та проведенні загальносільських заходів. За свою працю хлібороба та активну життєву позицію О.І. Борзило був відзначений медаллю «За заслуги перед Луганщиною».
Олексій Іванович завжди мав активну громадянську позицію, його праця була спрямована на розвиток Сватівщини. Хтось може закидати в його бік, що він свого часу різко змінив політичні погляди, але це лише свідчить про сильний характер цього чоловіка, про його патріотизм. Адже після початку відомих подій на сході України у 2014 році кожен зробив висновки і кожен обрав свій шлях, яким рухатися. Олексій Іванович був в числі тих, хто організовував блок-пости, допомагав солдатам української армії не тільки в забезпеченні, а і в ремонті військової техніки. Все це О. Борзило робив не тільки як посадова особа – голова Сватівської райдержадміністрації, а і як істинний патріот України.
І як би далі не склалася доля славетного нашого земляка, хлібороба, ми впевнені, що ця людина завжди буде любити свій рідний край, ніколи не зрадить своїм принципам та ідеалам, завжди користуватиметься серед земляків повагою, а від сімї та численних друзів буде отримувати тільки підтримку та допомогу.
З ювілеєм, шановний Олексію Івановичу!
Нехай кожен новий день буде щедрим на успіхи та перемоги, багатим на радісні звістки, приємні події, особисті досягнення і благородні справи!
Хай і надалі буде плідною Ваша нелегка праця на благо рідного краю та держави, твердою віра, непоборною сила духу!
Божої благодаті та всіляких гараздів Вам і Вашій родині на багато років!
На фото: Олексій Борзило
Виконком Сватівської міської ради