Микола Опанасович Капустін вже 65 років поспіль вважається найкращим пічником не тільки нашого району, а й всієї округи. Він народився в сімї робітників, де окрім нього було ще 11 сестер. Його дід Павло Іванович та дядько по материнській лінії теж були пічниками. Микола завжди їм допомагав і вже в 16 років став повноцінним спеціалістом. Батько Опанас Олексійович працював все життя токарем найвищого розряду в Сватівському депо.
Микола захоплювався роботою токаря, але батько його відмовив, бо спостерігаючи за тим, як син намагається навчитися токарській справі казав: «Синок – це не твоє».
Тому по закінченні 7-го класу залізничної 38-ї школи Микола Капустін поїхав на подальше навчання. Спочатку хотів вступити до Харківського художнього училища, бо непогано малював, але під час вступних іспитів не зміг здати вироби з пластиліну, тому не пройшов по конкурсу. Після невдачі поїхав на Донбас, де в 1953 році вступив до Рубіжанського училища на спеціальність каменяр-пічник.
За словами Миколи Опанасовича, навчатися йому було дуже легко, бо він ще до навчання опанував всі тонкощі майбутньої професії завдяки старанням свого діда. В той же час, за словами сватівчанина, під час навчання дуже влучними та потрібними були поради його вчителя стосовно майбутньої спеціальності. Окрім професії пічника, дід Павло навчив онука не тільки майстерності шити одяг та інші речі, а й грати на мандоліні, яку дідусь сам змайстрував. Так в нашому краї зявився пічник – музикант. Микола Опанасович розповідає, що окрім цього інструменту він із задоволенням грає на гармошці, гітарі та балалайці.
В молоді роки брав участь у художній самодіяльності, а під час служби в армії (прикордонником) його навіть запрошували до Ансамблю пісні і танцю. «Що найцікавіше – в армії я служив в тому ж самому прикордонному загоні на кордоні з Туркменією, що й мої батько та дід. Отака традиція» — згадує Микола Капустін.
Після армії наш земляк повернувся до рідного Сватового і працював каменярем в ПМК-2 від Кремінського будівельного управління. Тоді в місті працювало 10 пічників і наймолодшим був Микола. «На державу працювали, як і належить до 17-ї години, а після роботи були на «вільних хлібах». Працювали дуже багато, бо роботи було чимало, адже майже всі тоді будували власне житло. Самостійно першу свою пічку у приватному будинку я зробив у Віктора Пономарьова по вул. Красноріченській. Робив 10 днів, — розповідає Микола Опанасович.
— Дуже хвилювався, боявся що щось зроблю неправильно. Але робота вдалася на славу, бо ця піч й досі стоїть та працює». За словами Миколи Капустіна, роботи на той час було повно, адже не тільки в приватних домівках, а й в багатоквартирних будинках ставили пічки. «Бувало на кварталі за день клав по 6 штук», — згадує Микола Опанасович. Напарниками по цій роботі в нього були Микола Свергун та Микола Котляр — їх так і прозвали «три мушкетери», тобто три Миколи. Загалом наш земляк збудував більше 10 тисяч пічок не тільки в Сватівському районі, а і в прилеглих регіонах, адже слава про майстерність земляка йшла попереду нього. Під час газифікації району теж роботи вистачало – всі пічки потрібно було переобладнати під газ.
Є у Миколи Опанасовича й учні. Анатолій Скрипнюк – головний помічник, має відповідну підготовку і неабиякий досвід роботи.
Окрім пічок Микола Капустін разом з іншими спеціалістами був задіяний на будівництві різноманітних соціальних обєктів. Саме на честь закінчення будівництва колишнього райкому партії у 1962 році (нині Сватівська школа мистецтв) Микола Афанасійович разом з іншими висадили маленькі деревця – ялинки, які й сьогодні чарують своєю величчю та красою на пл. 50-річчя Перемоги.
24 березня Микола Опанасович Капустін відзначає свій день народження. Бажаємо йому здоровя, невичерпної енергії, наснаги та ще довгий час залишатися корисним людям.
Ольга Найдьонова