Життя подовжується у нащадках і пам'яті людській. Новини Голос Громади

Нещодавно було сорок днів, як пішла з життя славна жінка-трудівниця, матуся і бабуся Катерина Михайлівна Гонтар. Лише у липні минулого року вона відзначила семидесятирічний ювілей, та не витримало серце усіх життєвих навантажень, які випали на її долю. Дитинство її пройшло у дитячому будинку і школі – інтернаті, юність – ФЗУ, зрілість і старість – до кінця своїх днів у невтомній праці. Вона народилася талановитою дівчинкою, з гарним голосом, але не судилося їй потрапити у хороші «професійні руки», і тому свої пісні сватівчанка дарувала дітям, дорослим, колегам, людям, які її оточували.

Вже в похилому віці вона наважилася пройти кастинг на соціальний спів. Члени журі низько вклонилися їй за прекрасний голос і виконання народних пісень, але Катерина не пройшла кастинг, тому що не змогла виконати усі вимоги конкурсу (інші жанри пісень) та й вік її вже був неперспективний. Але визнання вона знаходила у жителів Сватівщини, коли брала участь у різних співочих гуртках («Берегиня» та ін.), коли виступала на святкових заходах. Невтомно працювала Катерина усе життя, навіть, вже маючи на руках маленьких трьох діток.

Разом з чоловіком Григорієм побудувала власний двоповерховий будинок на вулиці ім. Невського. Здається, живи та радуйся, бо діти стали дорослими, двоє з яких вже мали свої сімї. Та біда не приходить одна, а ще й з маленькими «дітками». Помирає менший син, а згодом і чоловік, з яким прожила і пропрацювала Катерина Михайлівна не один десяток років, відштукатурила безліч будинків — приміщення підприємств, організацій, приватних осель громадян.

Та не зламало горе жінку, вона вистояла, завжди відвідувала Свято – Покровську Парафію УАПЦ, де співала у церковному хорі. Цей храм разом з іншими працівниками вона теж допомагала відбудовувати, штукатурила. Бувало і так, що брала ключі і працювала там у вихідні сама. В нелегкому особистому житті Катерина Гонтар не втратила кращі моральні якості: оптимізму, доброти, співчуття, завжди у тяжку хвилину вміла підтримати друзів, знайомих та незнайомих людей.

Жителі вулиці Зеленої і перехожі неодноразово чули прекрасний спів дуету у складі Катерини Михайлівни та Надії Іванівни Семидоцької, в репертуарі яких були пісні українські, народні та різних авторів. Перехожі часто зупинялися, аби послухати чарівні мелодії, що доносилися з двору Надії Іванівни. І віриться, що життя Каті Гонтар буде продовжене у її нащадках і памяті людській. Щиросердно співчувають сімї Гонтар уся моя родина (мій син – однокласник старшого сина Катерини Михайлівни), друзі, сусіди. Нехай земля їй буде пухом, а блакитні небеса візьмуть у свої обійми її душу.

А.І. Охрімчук, ветеран педагогічної праці

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

Життя подовжується у нащадках і пам'яті людській

Життя подовжується у нащадках і пам'яті людській фото:

Опрелюднення проектів рішень

Які проблеми сьогодні вирішуємо і що плануємо зробити

Новини кримінальні

Захистили проектів на 22,5 мільйони гривень

Минулого тижня до нас завітали Литовці!