Зараз настав час, коли можна нарешті відкрито говорити про події, що відбувалися на Євромайдані, де люди вийшли на мирний протест проти влади і олігархів. Саме тоді українці зрозуміли, на скільки сильні духом ми всі разом, на скільки ми хотіли і хочемо до тепер змін на краще та гідне життя. Саме тому ця революція має назву – Революція Гідності.
Кожен має свою думку про вирій тих подій. Хтось досі засуджує, хтось гордиться. Я хочу сказати про свої враження і відчуття та про те, як я потрапила на Майдан. На той час я жила і працювала в м. Київ. В той час я випадково зустріла сусідку дуже літнього віку (з нашого підїзду). Помітивши в її руках великі торби, я поцікавилася, куди вона зібралася. Зясувалося, що вона несе на Майдан теплі речі та харчі, аби підтримати протестувальників. Цей факт підштовхнув і нас з донькою поїхати до учасників протесту з речами та їжею. Були холодні дні, початок грудня. Людей на Майдан наїхало сила силенна! Неймовірна атмосфера позитивних емоцій охопила мене. Я думала, про те, як же добре, що українська нація прокинулася, хоче змін! Ще більше мене здивувало, що на Хрещатику та Майдані було все культурно і естетично гарно: одні малювали пейзажі, інші – співали національних пісень, а зі сцени вранці і ввечері лунали молитви до Ісуса Христа та Богородиці. До мікрофону мав можливість стати будь-хто і говорити будь-якою мовою. Контекст виступу міг бути різний – вірші, промова, пісні, побажання. І кожного вечора ми чекали на виступ лідерів і нових новин.
Але страх в душі все ж таки був. Ми боялися, що вдома «опоненти» спалить хату, за те, що брав участь у протестах, тому ми, коли заходили за територію, витягували акумулятори з мобільних телефонів, щоб нас не відстежили, адже багато людей в той час зникало.
Ми з донькою не спали в наметах, не їли з казанів, а тільки допомагали мітингувальникам, але всім серцем і душею, днем і вночі відчували, що ми разом з «майданівською» спільнотою і були горді тим, що ми її частина, що ми хоч чимось могли віддячити цим Героям, що покинули свої родини заради інших, терпіли морози, знаючи, що наражали себе і свою родину на небезпеку і знущання з боку сепаратистів, «вати» і діючої влади.
Майдан показав всім українцям, як повинна наша нація святкувати! На Різдво та на Новий рік кожна область внесла в сценарій святкування краплинку традиції свого рідного краю через колядки, щедрівки, смачну кутю. По-особливому «майданівська» спільнота зустрічала громаду із Криму. Присутні голосно зустрічали їх гаслом «Татари і ми — разом!»
Майдан нагадував маленьке місто, яке жило по законам самоорганізації. Територія була поділена на зони: господарська, медична, зона для харчування. Учасники протесту мали змогу вільно брати дрова для обігріву чи попросити провести кварцування намету, чи здати в хімчистку ковдри і теплі речі. Голодні завжди мали змогу підкріпитися. Для організації належного харчування працювала ціла сотня людей, які мазали канапки, заварювали чай, фасували та розносили по Майдану харчові пакунки. В раціоні багато було часнику, меду, лимонів, імбиру, аби зменшити ризик захворюваності. Згадалася одна ситуація, яка дуже розчулила мене. Моя донька та її одногрупник в залі сортування продуктів харчування зустріли стареньку бабусю, яка принесла в маленькому пакеті – 100 г цукру, 1 стакан гречки, пів-батону, два варених яйця та 5 грн. і попросила взяти у неї таку волонтерську допомогу. Ось такі наші українці – патріоти!
Нині депутат Верховної Ради Ольга Богомолець розповідала, як і що треба робити, щоб не замерзнути і не захворіти. Вчені, науковці, викладачі вузів читали лекції на тему євроінтеграції і історії України. Майдан був схожий на мурашник. Всі щось робили: носили, рубали,топили, будували, охороняли.
На територію Майдану неможливо було потрапити не поміченим. Нас з донькою щоразу перевіряли на предмет наявності наркотиків, зброї, спиртних напоїв. Кожен ранок починався з прибирання – прибирали територію Майдану, вивозили сміття, чистили біотуалети.
Деякі кажуть, що на Майдані платили гроші за участь. З цього приводу хочу сказати, що одночасно відбувалося два Майдани. Перший - на Хрещатику, там де були студенти, підприємці, викладачі, пенсіонери, прості робітники, жителі Києва, Київської області, інших регіонів України – вірні патріоти НАШОЇ УКРАЇНИ. Другий Майдан розмістився в Маріїнському парку біля Верховної Ради. Він був організований діючою владою та олігархами, які звозили вчителів, медиків, шахтарів та інших бажаючих заробити на патріотизмі по 200 грн. на день. Та багатьох з них обдурили, не заплативши обіцяного. Деякі з них приходили до «бандерівської хунти» (тобто до нас) і просили їсти та погрітися. На нашому Майдані їх годували і гріли, ще й квиток додому купували.
Найнебезпечніше на Майдані було в темну пору (приблизно з 2.00 до 4.00 ранку), коли людей на території ставало мало, тоді «беркутня» намагалася зробити “зачистку”. Але люди за допомогою соціальних мереж реагували миттєво. На підтримку протестувальникам виходили жителі всіх найближчих вулиць і мікрорайонів. На Майдані швидко утворювалося коло з чоловіків. Всередині кола розміщалися жінки, пенсіонери, бо «беркутівцям» було все одно в кого стріляти. Взагалі «майданівці» постійно проявляли повагу один до одного. Це відчувалося всюди – і на самій площі, і в місцях підвозу тих, хто поспішав на Майдан.
Лячно було, коли привозили автобуси з «тітушками» та оплотівцями з Харкова, якими керував Євген Жилкін. Це страшні люди. Я навіть назвала би їх нелюдами, бо вони жорстоко вбивали всіх, хто співчував та брав участь у протесті, підпалювали машини, будинки, знущалися і катували майданівців. Дякувати Богові, організувався Автомайдан, який почав охороняти Київ. Під їх охороною знаходилися стратегічні обєкти, мости, будинки.
Минуло два роки після того, як відбулася Революція Гідності. Скільки за цей час загинуло людей! Скільки ще українських воїнів гинуть на цій війні! А вони прийшли на цей світ, щоб жити. Вони просто хотіли радіти, любити, будувати і здійснювати свої мрії. Та все це зупинилося в одну мить. Куля і СМЕРТЬ!!! Залишається запитання: «Що далі?». Ніхто не покараний за вбивства на Майдані, Янукович з командою втекли, реформ не відчутно, люди жебракують, бо зарплата та пенсії мізерні. Це наша дійсність. Але нас не покидає мрія про майбутнє щасливе життя в рідній, єдиній, соборній Україні. Хочеться, аби молодь не їхала на чужину, щоб зявлялися робочі місця, а на обличчях людей сяяли усмішки, щоб діти народжувалися не заради отримання грошової допомоги, щоб ми не продавали свої голоси на виборах за «гречку», щоб літні люди мали змогу їздити на відпочинок, як це роблять пенсіонери в Євросоюзі.
Візьмемо за приклад самоорганізацію на Майдані і не будемо чекати, що нам хтось допоможе, а зробимо (поміняємо) наше майбутнє самі! Ми лише самі здатні змінити життя на краще. Заради цього загинула Небесна Сотня! Слава Героям! Слава Україні!
Після подій на Майдані і до тепер, перебуваючи проїздом, на екскурсії чи по роботі українці обовязково намагаються побувати на цьому священному місці. Місці, просоченому неперевершеним духом патріотизму та любові до України, до справедливості.
Оксана Шарова
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
