Образ Козака-Мамая так само популярний в Україні, як образ Будди на Сході. Козак-Мамай – це козацький провидця, наш народний святий, його зображення було неодмінним атрибутом української хати.
Козак-Мамай став символом взаємодії двох провідних верств традиційного українського суспільства духовної та військово-адміністративної, символом єдності відунів і воїнів, які забезпечували енергетичний і фізичний захист основної верстви - хліборобів, господарів автохтонів України, підтримували цілісність і життєву волю етнічного єства. Цей синтез бойової активності й мудрості наш народ передав у назві козак-характерник, а персоніфіковано - в імені Козак-Мамай. Козацтво й характерництво - релікти прадавньої орійської традиції в українській культурі. Суть козака-лицаря — священний героїзм в обороні рідного краю, відсутність страху перед фізичною смертю. Суть відуна- характерника — яснобачення, духовне провідництво й цілительство свого народу. Саме такими рисами воїна-лицаря й відуна-чародія в міфо-поетичній свідомості українців наділений козак-характерник, званий Козаком-Мамаєм. Сам будучи безсмертним, Козак-Мамай став символом безсмертя українського духу.
Українські кобзарі-бандуристи - козаки-мамаї - як носії величної духовної традиції стали творцями нашого усного героїчного епосу козацьких дум та історичних пісень, які лишаються неперевершеними творіннями поетичного генія народу й за якими слід вивчати справжню історію України.
Кобзарство, як і характерництво, - таке глибинне духовне явище в українській культурі, що його важко нам нині осягнути в усій повноті. Релікти кобзарства майже зникли, а образ кобзаря асоціюється в нинішніх людей тільки із сліпими старцями, які ходили по Україні ще на початку XX століття й співали про нашу минулу славу (та й їх організовано винищили в 30-х рр. більшовицькі ідеологи).
Нині тільки образ Козака-Мамая лишається в етнічній свідомості українців ідеальним символом-архетипом волі й невмирущості. Лицарський дух Козака-Мамая відкриває нам таїну стійкості України. Суть цього одкровення в єдності духовної й військової сили, мудрості й дієвості.
Картини із зображенням Мамая виконували олією на дошці, стінах хат, дверях, вуликах й скринях. У давнину зображення Мамая прикрашало майже кожну хату, утворюючи своєрідний сакральний комплекс разом із традиційними іконописними образами. Вони уособлювали любов народу до свого захисника від зовнішніх й внутрішніх ворогів. Найпершими композиційними схемами таких народних картин є дві: «Козак-бандурист» та «Козак, душа правдива».
«Козак Мамай» – це, власне, третій тип народної картини. Він стосується періоду нашої історії, повязаного із повстаннями народних месників – гаймадаків. Для панства цей народний герой поставав розбійником. Саме слово «мамай» навіювало на них страх розправи і стало синонімом «гайдамаки». Імя «Мамай» зявляється на картині із середини ХVІІІ ст. Слово «мамай» тюркського походження. На південній та Лівобережній Україні воно й досі розповсюджене як діалектне. «Мамаями» там називають степовиків, кочовиків. Крім того, мамаями називають камяних баб на степових могилах, а також безруких людей.
Образ Мамая народ створив як уособлення самого себе, відтак він став символом України, її немеркнучим знаком. На картинах з його зображенням народне мистецтво поступово починає переплітатися із професійним. Образ козака творився без жодного прикрашання, він був близьким й зрозумілим як творцеві картини, так і глядачам. Зовні це був типовий запорожець. У Мамаєві втілилися характерні національні риси українця: патріотизм, сила духу, мужність, миролюбність, дотепність й всеперемагаюча віра в життя.
Мамая ніколи не зображували зі зброєю в руках. Шабля, рушниця, інколи і пістоль лежати поруч на траві чи були розвішені на гілках дуба. Неподалік – розсідланий козацький кінь. Цим підкреслено миролюбність запорожця: він не шукає пригод, не полює за здобиччю, проте завжди готовий дати напасникові гідну відсіч, адже вірненький кінь поряд, а ясненькая зброя завжди напохваті.
Найчастіше козак Мамай зображений з бандурою чи кобзою. Більшість козаків уміли грати і звикли розважати себе піснею у хвилини відпочинку. Крім того, бандура уособлювала мрію так саме, як кінь – волю, а дуб – могутність. Таким чином, у картині широко використана народна символіка. Часто зображували спис з прапорцем - таким списом позначали місце погребенія козака. Малювали козацьку штоф чи чарку – речі, що завжди були із ним. Усі ці деталі натякали на смертельну загрозу, що повсякчас чекали на козака в його нелегкому житті, а також нагадували про швидкоплинність життя, прожити яке потрібно як годиться.
Традиційний для народної картини був супровідний текст. Це чи рядки із народної пісні, чи дотепні зауваження до козацького портрету.
Мамай, як і всесвіт, – біполярний, самодостатній, згармонізований: у ньому втілено два світових начала (чоловіче – святий-батько, козак-лицар та жіноче – земля-мати, душа-пісня). Він постає своєрідним каналом звязку між двома планами буття, слугує живим камертоном українців, який налаштовує на гармонійний лад, виступає «матрицею-кодом» етнічного ідеалу. Для того, щоб набути подібного статусу посвячення, Мамаю слід було втілити і поєднати в собі два начала і в такий спосіб злитися з Космосом, стати його невідємною часткою. У такому розумінні народна карнина «Козак-Мамай» є специфічною знаковою системою, в якій міститься не лише правдива історико-культурна інформація, а й закриптограмовано життєвоважливі чинники етнічного світогляду, основні складові національного ідеалу та духовних орієнтирів українського народу.
Можна дійти висновків, що протягом XVII–XX століть саме з козацтвом українці повязували всі свої мрії і сподівання на краще життя та національне визволення. «Козак-Мамай», шедевр українського художнього образотворення, є писаною фарбами думою народу, в якій за допомогою зображень-символів і реалій-знаків втілено цілий комплекс морально-етичних норм українського народу, його поглядів на життя, на людину, її місце в світі. Знаковий образ козака на картині поставав уособленням життєздатності української нації, її духовним ідеалом. Відтак, «Козаки-Мамаї» – найдорожчий скарб спадкоємців козацьких родів, заповітний оберіг у хаті, що передавався у спадщину від покоління до покоління.
В альбомі «Козак Мамай» (автор С. Бушак) представлено понад 95 картин «мамаїв» XVII – початку ХІХ ст. із музейних та приватних збірок. Окрім фото картин цей альбом містить наукову розвідку зі спробою прочитання культурного «ідентифікаційного» коду феномену Козака Мамая. Сватівський районний краєзнавчий музей теж прикрашає картина українського героя, вишита майстринею-сватівчанкою Л.В. Свілогузовою. За словами Людмили Володимирівни, вона неодноразово вишивала Козака-Мамая і кожного разу він був різний. Під час вишивання дотримувалась майстриня всіх правил та необхідних елементів, які повинні бути присутніми на картині.
Одна із вишитих нею картин знайшла своє місце аж в посольстві Узбекістану. І сьогодні майстриня працює над новими образами цього героя. Сватівчанка вважає Козака Мамая символом непереможності українського козацтва та незборимості українського народу. «Козак Мамай – лицар, який не вмирає і не вмре, бо козацькому роду нема переводу. Україна буде доти, доки будуть козаки», — впевнена Людмила Володимирівна.
Наталія Світлична
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
