Єрьоменко Таїсія Костянтинівна

Таїсія Костянтинівна Єрьоменко народилася 9 квітня 1942 року в м. Сватове в багатодітній сім'ї колгоспника.

Після закінчення Сватівської семирічної школи № 3 та школи № 6 по путівці райкому комсомолу понад рік працювала телятницею у місцевому колгоспі «Дружба».
Влітку 1960 року, закінчивши восьмимісячні курси медсестер, почала працювати вихователем дитсадка радгоспу «Учбовий», а після одруження у 1962 році переїхала до м. рубіжного, де стала працювати медсестрою у дитсадку. Згодом вирішила змінити професію і з серпня 1965 року по 1 травня 1990року, до самого виходу на пенсію, працювала апаратницею хімзаводу «Зоря» м. рубіжне.

Після виходу на пенсію разом із сім‘єю повернулася до рідного міста Сватове, щоб доглядати за своїми старенькими батьками. У Сватовому Таїсія Костянтинівна два роки працювала прибиральницею службових приміщень Заводу торгівельного устаткування, а потім протягом майже 9 років, трудилася санітаркою стоматполіклініки.

Ось так і незчулася, як пролетіла уся її трудова діяльність. Виросли та створили свої сім‘ї діти, підростають онуки. А вона, не помічаючи плину часу та різних негараздів, залишається такою ж молодою душею, завзятою та цілеспрямованою. Бо, де б не проживала, ким би не працювала і чим би не займалася, ось уже протягом багатьох років Таїсія Костянтинівна кожного дня намагається знайти вільну хвилину, щоб зайнятися своєю улюбленою справою-вишиванням. Щоб, вишиваючи, хоч на деякий час відпочити і відключитися від усього буденного і поринути у світ прекрасного, піднесеного, як спосіб самовиразитися і як людині, і як митцю, творцю прекрасного. Сама майстриня про себе говорить так: «Мої сили, моя радість, моя наснага і моя любов-це вишивання. Як би я не натомилася, яка б не була заклопотана, я з нетерпінням чекаю вечора, коли можна буде облишити все і віддатися улюбленій справі. І проходить втома, і залишаються у минулому всі болі, образи, негаразди…»

Вишиванням Таїсія Костянтинівна захопилася давно. Ще в школі, коли вона вчилася читати та писати, із задоволенням переймала від матусі любов до вишивання і успішно освоювала ази цього мистецтва. З тих пір Таїсія Костянтинівна досконало освоїла різні технології і прийоми вишивання. Багато років підряд із-під її чарівної голки виходять прекрасні роботи, справжні витвори мистецтва, які дарують людям радість і задоволення.

У молодших класах вона вишивала хрестиком невеличкі роботи, переважно носові хустки, а підрісши і набравшись досвіду,почала вже вишивати серветки, подушечки, скатертини і кофтинки. У 6-му класі вишила картину вже значних розмірів «Озеро в лісі». Ця картина була направлена школою на обласну виставку дитячих робіт. До 10-го класу Таїсія вже вільно вишивала різні роботи. Під час закінчення СШ № 6 очолила четвірку випускниць, які вишили і подарували школі картину «Альонушка».

Переїхавши до Рубіжного, Таїсія Костянтинівна увесь час вишивала, вдосконалювалася, шукала нові сюжети і візерунки. Вишивала дитячі сукні, жіночі та чоловічі сорочки, рушники та інші роботи. Вишивала сама і навчала своїх та сусідськихдітей. Тепер уміють вишивати і донька, і невістка, і онучки.

З 1990 року почала вишивати гладдю. Цією технікою вишиті картини «Кавказькі гори», «Квіти», і скатертини «Анютини глазки», «Маки».

Але найбільшим попитом увесь час користуються рушники. За своє життя майстриня вишила їх понад сотню. Всі ці рушники різні, але однаково гарні та привабливі. Тут і подарункові, і ритуальні, і весільні…Серед них «На щастя, на долю», «Мамі», «Боже Великий Єдиний, нам Україну храни», «Блакитна Україна», «Цвіти,розквітай, мій рідний край» та інші. «Коли я вишиваю весільні рушники,- каже майстриня,- я намагаюся все зробити добре, з гарним настроєм, щоб вони стали доброю прикрасою і надійними оберегами подружнього життя молодих, їх відданості і ніжного кохання».

Переважно для себе( «для душі»), Таїсія Костянтинівна вишиває картини, їх у неї назбиралося понад 55-ть. На їх полотнах буйно квітнуть троянди, маки, іриси, нарциси, ромашки, соняшники, а поряд красуються граціозні коні, білі лебеді і давній котик.
Таїсія Костянтинівна досягла такого рівня досконалості, що наважилася вишивати не тільки картини, а й художні портрети. Вишила портрети батька, матері та доньки.
Одночасно з вишиванням портретів своїх рідних, майстриня почала вишивати ікони. Таїсія Костянтинівна говорить, що найбільше любить вишивати ікони, бо такі роботи додають наснаги і бажання працювати. Нею вишиті ікони «Ісус Христос», «Народження Ісуса», «Ісус і Марія», «Отче Наш», «Тайна вечеря», «Плащаниця», «Гора Голгофа» та інші.

Незважаючи на дороговизну бісеру та складність процесу вишивання ним, майстриня оволоділа технікою і вишила ікону «Зворушливість» повністю бісером, а дві інші-частково бісером.

Викликають захоплення і такі картини, як «Троянда», «Лілея», «Риба», «Морський коник», «Перлина», які повністю вишиті бісером.

А ще Таїсія Костянтинівна в‘яже і плете тонке, як павутиння, мереживо. Та все ж найбільшим захопленням майстрині, її наснагою, її натхненням залишається вишивання, якому вона присвятила все своє життя.

Кореспонденти місцевих газет, які побували у знатної вишивальниці, зійшлися на одному, що у неї в хаті, як у віночку. Вишиті ікони, рушники, картини, серветки, штори, скатертини... Розмаїття вишивок полонить очі і душу, переливається барвами, озивається піснею-то журавлиною, то мрійливою, то ліричною, то жартівливою.
Свої чудові витвори мистецтва доброзичлива майстриня часто дарує рідним, друзям, знайомим, сусідам…

Найбільше вишиванок подаровано нею краєзнавчому музею. Це і портрет Т.Г.Шевченка,і панно з текстами «Заповіту» Шевченка ,Гімну України та «Без Тараса, верби та калини не було б України»,рушники «До 80-річчя ювілею Сватівського району», «До 45-річчя музею», «Квітуй, розквітай , Сватівщино, мій край», «Боже Великий Єдиний, нам Україну храни». У кабінеті головного лікаря стоматологічної поліклініки висить портрет Т.Г.Шевченка, над ним- вишитий рушник, у коридорі - картина «Аполонія - покровителька стоматологів» - все це – роботи Єрьоменко Т.К.

Кабінет начальника райфінвідділу теж прикрашають роботи відомої усім нам майстрині – портрет Шевченка та рушник з вишитими чарівними павичами та соковитими гронами винограду. Успенській церкві вишивальницею подаровано рушник «Гора Голгофа», а УАПЦ – рушник з українським орнаментом.

З 2000 року Т. К. Єрьоменко бере активну участь у районних та обласних виставках народної творчості. Її роботи були представлені у Києві в Палаці «Україна». У 2007 році брала участь у вишиванні «Рушника національної єдності».

У 1999 році фотографії її робіт були занесені до каталогу виставки творів декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва майстрів Луганщини «Душа землі Луганської». Багато разів про неї та її роботи писали місцеві та обласні газети.

За вагомий внесок у розвиток української культури, високі творчі досягнення і майстерність, за вагомий внесок у збереження та пропаганду історії рідного краю, розвиток декоративно-прикладного мистецтва Сватівщини Єрьоменко Таїсія Костянтинівна нагороджена дипломом ІІ ступеня обласного фестивалю «Червона калина», дипломом ІІІ ступеня І Міжнародного фестивалю мистецтв «Слобожанський Спас» та багатьма почесними грамотами та листами подяки Луганського обласного центру народної творчості, Сватівської райдержадміністрації, Сватівського міського голови, відділу культури і туризму Сватівської РДА.

За активну щорічну участь у Всеукраїнському фестивалі мистецтв «Слобожанський Спас» (2003-2010рр) майстриня щоразу нагороджувалася дипломом фестивалю.

Отже, ми неодноразово переконалися, що не можна очерствіти серцем, дивлячись на шедеври, які створили і створюють руки Сватівської майстрині Таїсії Костянтинівни Єрьоменко. Милуючись її витворами, ще раз переконуємося у тому, що правий був Достоєвський, коли сказав, що краса врятує світ.