Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

повернутися назад

Дорогие друзья ! Подписка на нашу газету продолжается ! Выписав "СВ", Вы будете получать всегда, много полезной, интересной информации.

Якщо думаете, що рабів у нас немає, то - помиляєтеся

Коли дізналася про цю жахливу історію, чомусь пригадала „мильні" латиноамериканські серіали, над якими десяток років тому лили сльози сердобольні українці. Ще 6 пак! Нещасна доля рабів на фазендах багатіїв торкала наші душі, ми жаліли їх, безправних, дивувалися свавіллю їж господарів, І багато хто радів, що ми живемо в іншому часі... Та історія з нашого сучасного життя, яка сталася у нашому районі, цілком би підійшла для сюжету фільму про рабів...

Ніхто не може сказати ствердно, чому одним з нас випадають дбайливі, турботливі батьки, а іншим - зовсім навпаки. І діти приймають тих, кого присудила їм доля: правильних чи неправильних, але найрідніших. Так сталося і в долі Дмитра. Помер батько, були значні проблеми у житті Його матері, зазнав горя з змалечку і сам хлопець. Та все ж, він прагнув жити зі своєю мамою, хоча остання й була позбавлена батьківських прав на хлопця.

Добрі люди зіграли в житті Діми, як добру, так і не зовсім добру роль. Одні допомагали зіпнутися на ноги, влаштуватися на навчання в аграрний ліцей, інші (теж з добрих намірів) - порадили роботу.

А робота з пристойним заробітком була дуже потрібна цій невеликій родині, яка складалася з матері та ємна. Справа в тому, що у спадок їм дістався будинок, але хата була в такому стані, Ж мешкати у ній неможливо. А щоб відремонтувати - потрібні чималі гроші, яких, звісно, у Діминої матері не було. А жити-то десь треба, а їсти та одягатися - треба. От і скористалася мати порадою знайомої: попроситися на роботу до одного з фермерів. Щоправда, господарство цього фермера розташовувалося в одному з маленьких сіл району. Та життя не давало вибору, тому довелося змінити райцентр на забуте людьми та Богом село.

Діма в той час саме навчався у аграрному ліцеї, та був дуже радий, що мама знайшла роботу, і ладен був навіть заради роботи пропускати заняття в училищі. Більш того, добрий господар пообіцяв забезпечити їх з матір'ю житлом. Зрадів хлопець і коли господар пообіцяв взяти його у своє господарство на виробничу практику...

На цьому б можна було поставити крапку і сказати: „Світ не без добрих людей", та, на жаль, історія мала продовження...

Служба у справах дітей сватівської райдержадміністрації постійно тримає у полі зору дітей-сиріт. Ясна річ, через деякий час стала ця служба цікавитися, як же живе й працює у фермерському господарстві Дмитро. Та на великий подив, з'ясувалося, що хлопець у господарстві не працює, що називається, утік звідти. Фахівці служби стали з'ясовувати, у чому причина. Хлопець розповідав щиро, але навіть не хотілося вірити у таке.

Дмитро стверджував, що працював у фермера з квітня 2007 по вересень 2008 року. Працював на тракторі щоденно з ранку до ночі, без вихідних, у свята, а мати доглядала за свинями (а їх було близько 300 голів).

Коли фермер брав на роботу, то обіцяв їм з матір'ю платити по 350 грн. за місяць, плюс до цього безкоштовна їжа та цигарки. Одначе грошей родина найманих робітників найбільше отримала по 20 грн. (і то всього двічі за весь період роботи), А жили мати з сином у жахливих умовах: у робочому вагончику, поряд зі свинями. Вагончик слугував і замість комори, тому там було й зерно та інший тваринний корм. Неважко уявити, в оточенні яких зграй мух доводилося в теплий період року сусідствувати Дмитру та його матері.

Більш того, Дмитро розповів, що, як сирота, отримав по закінченню училища соціальну допомогу в сумі понад 3 тис. грн,, дві з них він віддав фермеру на зберігання. Але більше так їх і не побачив, хоча просив повернути гроші. Словом, хлопець стверджував, що за шматок хліба і за прихисток у колі свиней та мух вони з матір'ю працювали, як каторжани.

В один з днів Дмитро не витерпів і втік...

Не дуже віриться в таку історію тому служба у справах дітей провела своє розслідування. Фахівці зустрілися з жителями села, де працював Дмитро з матір'ю; з тією жінкою, яка рекомендувала їх на роботу. Всі підтвердили правдивість елів хлопця. Тоді керівник служби виніс постанову у цій справі і запропонував фермеру-кривднику заплатити обіцяні хлопцю гроші: і за той період, коли він працював, і за той, коли хлопець проходив там виробничу практику;

Фермер постанову підписав, але не погодився з нею і сказав, що сам розбереться. І таки розібрався, бо згодом заяви до служби направили і мати Дмитра, і ще деякі свідки, які спочатку свідчили не на користь фермера. Але після зустрічі з господарем різко змінила свою думку і мати Дмитра, й інші, їхні заяви фермер передав у службу дітей з виглядом переможця: „Я зробив вашу роботу", зневажливо він кинув співробітникам служби.

Але ті вирішили, що нові свідчення були видані під тиском фермера, а тому вирішили передати справу про порушення трудового законодавства на комісію за участю голови райдержадміністрації В. Мормуля та його заступників.

Та фермер і там вів себе дуже зухвало. Мовляв, я й так людям зробив добро: дав їм роботу, за яку годував, а вони вимагають ще й гроші. „Скажіть мені спасибі, що я тримав біля себе цього хлопця, і що він не шлявся по місту та нічого не накоїв", - з виглядом благодійника виголошував фермер. А коли йому стали настирно пропонувати повернути зарплату неповнолітньому і видати трудову книжку, фермер взагалі гримнув дверима...

Свинячої ферми, яка, до речі, ніде не була зареєстрована, фермер швидко позбувся. Матір Дмитра він з роботи вигнав. Більш того, намагався зробити з неї злодійку...

Поняття добра у кожного своє. Мабуть, по-своєму розуміли добро і рабовласники, про які ми дивилися мильні серіали. По-своєму його розуміє і «фермер-доброчинець». Він ніяк не може зрозуміти що від нього хочуть, адже він «по-доброму» поставився до людей, які мають у житті проблеми. Про людську гідність тих, хто працював на нього, як раби, фермер, мабуть, не замислювався. Що вже говорити про трудове законодавство, яке гарантує за виконану роботу плату, А про людські або християнські закони, то взагалі говорити й поготів. Ми - люди - всі творіння Божі, ніхто не давав права ділити нас на перший та другий сорт, та, на жаль, чимало хто нехтує цими неписаними правилами...

Служба у справах дітей подала заяву про порушення трудового законодавства стосовно сироти до районної прокуратури, і зараз ця справа розглядається там (саме: тому у матеріалі не названі справжні прізвища учасників цієї історії): Редакція "СВ" обов'язково звернеться з інформаційним запитом щодо цієї справи до прокурора району Г. Подрябінкіна і повідомить про хід розгляду читачів.

Олена Гагра (тел. 3-46-39)

Р. S. Дмитро зараз працює у районному центрі за допомогою центру зайнятості населення (на дотаційному місці) в одного в місцевих підприємців. Скарг на його роботу не надходить. Разом з матір'ю вони ви наймають квартиру і сподіваються, що все ж зможуть отримати від фермера заборговану зарплату, і зуміють позбавитися гіркого почуття рабів.

повернутися назад

обсудити на форумі                перейти на сторінку "статті"                Новини              Об'яви