Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

повернутися назад

Дорогие друзья ! Подписка на нашу газету продолжается ! Выписав "СВ", Вы будете получать всегда, много полезной, интересной информации.

Демократія по собачому

"Демократія по - собачому: ланцюг вкоротили, миску відсунули, і гавкай скільки хочеш"

Віктор Юхимович Ходов, керівник фермерського господарства „Сівачі" - один з когорти "старої гвардії» керівників сільгосппідприємств. З тих, які пройшли і вогонь, і воду, і мідні труби. Таких тільки декілька лишилося на аграрному обрії Сватівщини, бо багато кому просто не вдалося втриматися у бурхливих хвилях сьогодення. Про нинішню ситуацію у сільському господарстві та про долю села - бесіда з В. Ходовим.

- Віктор Юхимович, скільки років ви працюєте у сільському господарстві взагалі?

- З 1974 року, а це уже 34 роки. ,Різними були ці роки: і успішними, і не дуже. Але такого, як відбувається зараз, мені ще не доводилося переживати.

- Я тільки-но хотіла у Вас запитати про нинішню ситуацію в сільському господарстві, а Ви мене випередили.

- Так болить же. Всі, хто працює на землі, - вкрай стривожені тим, що відбувається. Не знаю, що задумали зробити з селом, але такий хід подій, як кажуть, до добра не доведе. Той паритет цін, який існує сьогодні, - це селянські сльози. Літр пального коштує 7 грн, а кілограм зерна - 50 коп. Ми вкладаємо в урожай реальні гроші, а отримуємо гіркі копійки. Причому, настільки малі, що навіть І приблизно не скупляють витрати. Це просто ненормально. І, головне, при цьому всьому ціни у магазинах ростуть, як гриби. Хліб дорожчає на очах. На гектар соняшнику ми вкладаємо по1500 - 2000 грн,, а нам сьогодні зернотрейдери пропонують по 800 - 900 грн. за тонну насіння. А олія і макуха при цьому не дешевшає. І ніхто не думає, що затратний механізм фермерам треба відпрацьовувати, інакше працювати на землі не вийде. Селян просто загнали у куток. Своєрідна „демократія" по-собачому: ланцюг вкоротили, миску відсунули і гавкай скільки хочеш.

- Багато хто вважає, що вся оця ситуація створена штучно. А Ви вбачаєте у цьому політику?

- Ви знаєте, я за все своє життя так "наївся" політики, що оскомина від неї. Тому не хотів би розцінювати ситуацію з політичним розкладом. Хто що створює і для чого - це на совісті тих людей, що довели до такого стану сільське господарство країни. Сьогодні взагалі багато про які речі говорять з позиції політики. А мені здається треба конкретно повернутися обличчям до економіки, тоді може зможемо навести у країні лад. Адже ви подивіться, що робиться: промислові підприємства закриваються (взяти для прикладу хоча б наш райцентр), а селянам все збільшують і збільшують податки. Задушили ними, як зашморгами на шиї. Хіба тільки за рахунок селян побудуєш економіку?

- То що ж робити? Вічне запитання, на яке важко дати відповідь?

- Та й справді таки нелегко. Саме таке питання постало перед селянами, як кажуть на повний зріст. Що сіяти, якщо зерно не в ціні? ! взагалі як сіяти? Запчастини на техніку виросли в два рази, мінеральні добрива у 2,5 рази. Приміром, ми в нашому господарстві посіяли на 100 гектарів менше озимини, ніж торік. Знаю, що й інші фермери дещо поскорочували площі під озимину.

- А що ж тоді сіяти? Може рапс, який сьогодні здобув популярність?

- Не знаю, ми його уже не сіємо, бо на нього теж немає ринку збуту. А що робити, то має думати держава І ті, кого ми обирали. На мою думку, як було раніше міністерство сільського господарства, то воно більш поглиблено занурювалося у наші проблеми.

- Так існує ж міністерство агропромислового комплексу... Хіба що назва помінялася.

- Та не тільки назва. До того ж, у нас не існує посади віце-премьєра саме з сільського господарства, а тому нікому, як кажуть, «пробивати», або як модно - лобіювати інтереси селян. Скоро в селі ніхто не залишиться працювати. Таке ставлення до проблем аграріїв не тільки незрозуміле, а й злочинне.

- Ви говорили про проблеми, які мають вирішуватися на державному рівні. А що стосується районної влади, то вона робить все можливе, щоб допомогти селянам?

- А що зараз нам допомагати, був би нормальний ринок цін, то у влади було б менше турбот, а у нас - більше свободи для власних ініціатив; розраховуй, веди господарство, плати податки. А як у кого виходить, то уже від власного уміння залежить. А влада має слідкувати за порядком. Хоча, приміром, молодого, енергійного голову адміністрації Володимира Мормуля я підтримую у всіх його починаннях, Мені здається, він на правильному шляху. Важливо дуже, щоб і команда у першого керівника була надійною і працездатною.

- Ви вважаєте, що команда у Мормуля не достатньо сильна?

- Настільки сильна його команда, вирішує кожен сам, адже керівнику з нею працювати.

- Ви кажете, що політики „наїлися". Чи означає це, що депутат райради від блоку Литвина Віктор Ходов на наступних виборах не буде претендувати на місце у сватівському парламенті?

- Ніхто не знає достеменно будуть вибори чи ні, чи буду я за когось голосувати, і чи піду на них взагалі, а значить, чи й буду займати на виборах активну позицію. Все дуже складно. А, якщо простіше, то просто хочеться займатися роботою на землі, і щоб ніхто тобі не ставив палки в колеса. І найперше - держава, на благо якої працюю понад 30 років. Здається так просто, але чомусь, так не виходь.

- Віктор Юхимович, держава, звісно, це кожен з нас. І від того, як ми (конкретно кожен) піклуємося про рідний куточок землі і його людей і складається загально - державна картина. Чи можете сказати ви, що все для цього робите.

- Ви знаєте мене давно. Знають і люди, які працюють і живуть поруч. Я такий, який є, і іншим уже, напевно, не стану. Настільки хороший чи навпаки - це вирішувати людям.

- Як Ви в поточному році розрахувалися з селянами на паї?

- Кожен пайщик отримав по півтори тонни пшениці, півтони ячменю, 200 кг зерно - відходів, 200 кг кукурудзи та по 100 кг насіння соняшнику. Скарг не надходило і на якість виданого зерна. Як завжди, безкоштовно зорано городи пайщиків. А їх у "Сівачах" - 300 чоловік.

- Як Ви вважаєте, соціальною сферою села мають опікуватися ті, хто працюють на селі?

- Безумовно мають. Та все ж, вважаю, що все має бути у розумних рамках, бо повністю покладати все на плечі фермерів було б несправедливо.

- Але ж Ви - один з тих, хто ніколи не відмовлявся від допомоги?

- Так я ж не кажу, що ми не повинні допомагати. Допомагати обов'язково треба і я теж це роблю. І школі допомагаю, і будинку культури (сплачую електроенергію), і сільський водопровід утримую, за що не раз ще й «шишки» від людей отримував. Звісно водогін уже старий, часто трапляються аварійні ситуації. Настільки можу намагаюся справлятися, але, що далі, то з цим важче впоратися. А дехто з земляків на цьому намагається спекулювати. Я не проти, нехай хтось, якщо захоче, утримує краще.

- А як справи з податками? Розрахувалися?

- Минулий рік дав можливість „позакривати" усі борги. Тільки трохи зітхнули, по інерції розрахувалися і в році поточному, а далі, що буде, навіть не беруся прогнозувати,

- Кажете, а все одно поля засіяли, значить, однаково сподіваєтесь на краще.

- А як інакше, людина живе надією. Сподіваюсь, що і в нашій, такій багатостраждальній, Україні життя і умови для праці врешті стануть гідними.

Спілкувалася Олена Рагра

 

повернутися назад

обсудити на форумі                перейти на сторінку "статті"                Новини              Об'яви