СВАТОВО



Сватово - общественно-информационный портал города

Международная Ассоциация сайтов городов

 

вернуться на главную страницу сайта








Стихи Николая Уманца





Фото Сватово

Форум

Новости

Статьи

История

Природа

Архитектура

Чат

Фото природи



Стихи Фет А.А.

Стихи Светланы Сирены

Наш земляк, ветеран Великой Отечественной войны и Труда, поэт, литератор, драматург житель г. Сватово

Уманец Николай Павлович

     Збірка віршів Миколи Уманця - це душевна сповідь автора у віршованій формі. В збірку увійшли вірші, написані на протязі багаторічної творчої праці на теми: дорогами війни, материнська доля, любов до Вітчизни та людей праці, закоханість в природу рідного краю. Вірші Миколи Уманця це вірші про природу, про життя.


 

Вірші



Дідусь та онуки

Колишньому командиру танкового
батальйону Євгену Федоровичу
Новосьолову присвячую.


Дідусю наш рідний,
виходьте з шпиталю,
Порадуйте словом онуків своїх.
У шафі висять ордени та медалі...
А як же нам любо,
коли ви при них!
У вас, у комбата, була
поговірка:
— Орли сизокрилі,
а ну-те, газніть!
І рвались у бій
«тридцятьчетвірки»,
А наша маленька на варті
стоїть.
Ми вас по-солдатськи
зумієм зустріти,
Як з бою стрічали
танкісти-орли.
Купили ми лікаря— «Айболита»
За гроші, що ви
на цукерки дали.
Тож вам не дозволимо
більше хворіти.
Виходьте, давайте новий
інструктаж...
Виводьте майбутніх бійців
на орбіти.
Ви — наш командир,
А ми — ваш екіпаж.

Дороге ім'я

Я дочку зі школи зустрічаю,
Нас вітає сонечко ясне.
Дівчинка щаслива обіймає
І цілує радісно мене.
Я дивлюсь на неї і питаю:
— Що з тобою, голуб'я моє?.
А вона всій зошит відкриває
І мені швиденько подає.
То були не літери щоденні,
А велике, дороге ім'я -
Вперше слово написала «Ленін»
Донька — першокласниця моя!

Онучці

Іду по снігу з онукою,
Веселе тане дівчатко,
Ховає у дідову руку
Пухкеньке своє рученятко.
Кружляє сніжок і тане.
Всміхнулись дерева... Весніє...
Онука на діда гляне —
Від погляду дід молодіє.
Струмочки біжать в передзвоні,
Синіють небесні шати...
— Чому ж в тебе. Діду, на скронях
Не хоче сніжок розтавали?

Вишняк

А як вишняк зацвів —
Все забіліло...
Я голову схилив
На буйноцвіт безсило.
Співали солов'ї,
Десь дятел стукав...
і пригадав бої...
А слідом йшла онука.
Вона мене гукала,
А я — мовчав, мовчав,
Щоб дівчинка не знала
Хто цвів, хто одцвітав!

Квартет

Співали пісню ми квартетом
В своїй машині бойовій.
В тій пісні був я за поета,
За композитора — водій!
В підрозділи з відкритих люків
Летіла птицею вона,
Щоб обігріти біль розлуки,
Що в серце занесла війна.
Співали пісню ми квартетом —
Всі відчували горе в ній...
Здавалось, змовкли кулемети
Змертвіло все на вогневій
Співали пісню ми про хлопця,
Що поруч з нами в бій ходив.
І так. як ми. всміхався сонцю..
і так, як ми, життя любив!
Була у нашій пісні віра
У перемогу в грізні дні...
І спів хоралом перемир'я
Лунав в окопах на війні.
Та раптом піднялась ракета...
І композитор — паш водій.
Що нашим керував квартетом,
Машину вів в останній бій.
Ту пісню ми не доспівали
У дні жорстокі, дні боїв.
Все ж в серці ми її тримали
До сонячних і світлих днів.
* * *
Сидить в задумі наше тріо,
На скронях іній срібляний..
А серце стогне від мотиву.
Від пісні, шо створив водій!

Ти далека мені і близька

Ти далека мені і близька.
А в очах твоїх туга і біль.
В обох доля у нас не легка
Ще й нахабство чуже звідусіль.
Не за вроду тебе полюбив,
А за ніжність й жіночу вдачу...
Ти сказала, щоб жити умів
І тоді, коли в горі я плачу!

Дивлюсь на кучері твої

Дивлюсь на кучері твої
І враз з тобою молодію
А в серці, маю все ж надію,
Щоб не втихали солов'ї
До тебе піснею лечу
Хоч крила не великі маю.
Тебе всім серцем обіймаю
Й душею ніжно золочу
Спів юності у пізній час,
Як боляче і як чудову...
Скажи мені єдине слово.
Нехай- воно зігріє нас.
Жовтіє листя на гіллі,
Та нам жовтіти ще зарано,
Хоч в серці є болюча рана,
Яку осяєш ти в імлі!

Невже це молодість прийшла

Невже це молодість прийшла,
Хоч скроні посивіли?
Її мені ти принесла.
А з нею юні сили.
О. як потрібна ти мені,
Така блакитноока..-
Хай згинуть думи навесні —
Ти вже не одинока
Нехай зозуля накує
Без ліку й без упину
І про твоє. і про моє,
А краще — про єдине!

У кімнаті

У кімнаті, де ночую,
Сад травневий на фіранці.
Підійду до неї й чую
Пісню солов'я уранці.
І пробуджуючи тишу,
Звеселя мою він душу...
А мороз на склі все пише.
Що тебе чекати мушу!

Без тебе

Без тебе і дім пустий,
Без тебе і я - не я...
Один лише погляд твій —
І в щасті душа моя.
Ти зустріч й розлука моя
На схилі болючих літ,
Без тебе 1 я — не я...
і білий — не білий світ!

Йдуть ветерани

Ідуть сержанти, рядові,
Йдуть капітани і старшини,
Ідуть, неначебто живі,
Сини моєї Батьківщини!
Такі ж безвусі, як колись,
Такі ж відважні та веселі! —
Оті, що вчасно не прийшли .
З війни до рідної оселі,
Ідуть вони... їх імена
Хоч значаться на обелісках, —
Та не забрала їх війна,
Вони із нами в наших списках.
Ідуть сержанти, рядові,
Ідуть старшини, капітани,
Вони серед живих живі –
Війни безвусі ветерани!
Роки пройшли… Минули весни
Тих незабутих грізних днів –
Дивлюся я на юнь кремезну,
Здається теж помолодів!
Болить усе, тривожать рани,
Болить і в тих які без ран.
Ідуть в задумі ветерани –
Сержант, майор і капітан.
На грудях сяють нагороди –
Медалі, знаки, ордени –
Подяка рідного народу
За дні суворі, дні війни.
А поруч з сивими живими
Іде безвусий мов живий.
Із орденами бойовими
В званні найвищим – рядовий!

В Бахчисараї

Я чую Пушкіна ходу
По плитах злих Бахчисараю,
Замислений по них іду
І болість древності впиваю.
Берусь за поручні дверей
І своє серце непокою,
Де ввіковічив Крим Герой
Фонтан, напойенй сльозою.
Дивлюся на ного красу,
А відчуваю в ній страждання,
І смуток у душі несу
За поневолене кохання.
І все неначебто у сні,
Все в сріблянистому тумані,
В сльозі троянди запашні
Безжурно квітнуть на фонтані.
Їх Пушкін навіки поклав,
Як в мандрах був у цьому краї,
Печалі щоб ніхто не знав,
У древньому Бахчисараї.

Бульденеж

Мені наснився бульденеж,
Посаджений тобою —
Я біля нього і ти теж
Стоїш опліч зі мною.
Нас полонить знайомства цвіт;.
Така привітна й ніжна —
Гадаєш, зичить безліч літ
Над: квітка білосніжна.
З тобою згадуєм роки —
Прожите й пережите...
Твій голос слухаю м'який —
Про ділове, відкрите.
Ти віддала народу все —
1 пісню й світ талану.
В душі моїй несла й несеш
Ти щирість полум'яну.
Не мала ні до чого меж,
Для всіх була собою!...
Прокинувсь..- Квітне бульденеж,
Посаджений! тобою!

На пасіці

Як кинуть промені зорі
На вулики свої багрянці,
Сім'я з них вийде трударів
І розпочне роботу пранці.
Дивлюся на бджолиний лет,
Мелодію краги впиваю —
В роздолах квітне еспарцет,
Нектаром сповнений до краю.
іду до пасічника я,
Він мовчазний, але щасливий -
На кроні молода сім'я
Веде розмову гомінливу.
Вслухається він мрійно в рій,
Неначе з ним веде розмову...
Сім'ї вклонившись молодій,
Запрошує в нову будову,
Де ВУЛИК новоселів жде.
Родина вся зійшлась крилата...
Як у людей, у бджіл іде
У робітничій клас посвята!

У дім увійшли новосели

У дім увійшли новосели,
На вікнах з'явилися штори,
і сміх голосистий, веселий
Заповнив будівлю простору.
Здавалось: співали , дерева,
Вітаючи кожну цеглину,
Як дім від зорі став рожевим
В ясну надвечірню годину.
Мов знову пройшли штукатури,
Ї стіни заграли барвисте —
Тоді, як цвітні абажури
Розкидали в вікнах намисто. .
І тут всі відразу згадали:
І пісня, і вітер, і люди
Про тих, що всю душу вкладали
У кожну цеглину споруди.
У дім увійшли новосели.
Вогні не згасали до ночі ...
Там пісня лунала весела
Про руки умілі робочі.

Хурделиця

Лютує зима, задихається,
Заковує все вона ...
Серцям, що в одне зливаються,
Хурделиця не страшна.
Я знаю — ти любиш віхолу,
Тому полюбив її й я.
О. як би на тройці їхалось
З тобою, кохана моя!
О. як би хотілось, мріючи,
Дивитися в очі твої
І бачити в нестаріючих
В розмаї квітучі гаї.
Хуртеча від зла задихається,
Та сонце в душі ясне,
Коли навіки зливаються
Щасливі серця в одне!

Надімною небо голубе

Наді мною небо голубе,
А по ньому хмарка пропливає ...
Як мені не вистача тебе,
Як тобі мене не вистачає.
Пролетіли для обох роки,
Нам ніколи більше не зоріти —
Лише будуть мрії залюбки
В кожнім серці одиноко жити!

Мати

Сумує стара:
Повиростали діти,
Наче дуби,
Наче смереки ...
А в димарі
Гуляє вітер
Спогадом мрійним,
Далеким.
Сумує стара:
В хатинці чистенькій
Лежать на столі
Листи вітальні.
Роз'їхались діти.
А в серці неньки
Дороги ближні,
Дороги дальні,
Сумує стара:
Осиротіла хата,
їхніми портретами .
Прикрашена.
Мовчать хлопці,
Мовчать дівчата — -
Тривожать душу,
Війною вражену,
Та от і радість —
Приїхали діти.
Розкидав березень
Сонця струмочки.
І хата зробилася
Відразу обжитою.
Цілують матір
Сини і дочки,
І згадують діти
Її давню звичку
Й молодшає стара,
Неначе,
Веде, як колись,
Вона перекличку.
Треба полічити
Як же Інакше!
І пахне хлібом,
Іскриться криця.
Пломеніє вугілля
В материнській хаті.
Хто з поля, хто з шахти.

А хто з столиці

Привіз свою шану
Матері.
Шестеро є,
А сьомий же, сьомий ...
Він більше до неньки
Не прийде ніколи,
Він десь солдатом
Лежить невідомим
В чистому полі.
Та серце старої
В ту мить зігрівають
Дочки веселі.
Сини, онуки ...
І березневе сонце
Ніжно сідає
На зморені
Материнські руки.

Червонощока

У малиннику вродлива жінка,
Очі — наче сонця переливи.
А їй пташка щось щебече дзвінко.
А чи про погане, чи щасливе?
Слухає вона І рве -малину,
А сусіди дивляться на неї,
Наче кажуть, що мені єдина
Жінка та із долею своєю.
А вона н; така червонощока,
Як і нею зірвана малина.
Так приходь до мене. одинока.
А не прийдеш — все одно прилину!

Під липами

Жарт
В міському парку па алеї,
Де квітнуть липи запашні,
У вечір тихий раптом з нею
Зустрітись довелось мені.
Ще зорі в небі пломеніли,
Ще місяць срібний не погас..
А ми відразу зрозуміли.
Що щастя випало для нас!
Ледь місяць в хмарах опинився,
І зорі згасли в вишині. —
Тобі в коханні я відкрився,
Та й ти ~ відкрилася мені.
Під тими ж липами зуміли
Ми поріднитись водночас...
А чи не буде, моя мила,
Кохання липовим у нас?

 

страницы:   1  2  3

Вірші написані Миколою Уманцем це вірші про природу, про буденне життя, та вірші спогади. Також пропонуємо вам збірку віршів "Вірші про природу"  та  Фото природи

 

вернуться на страницу "наши земляки"

Стихи о весне     Вірші     Вірші дітей     Діти і поезія     Стихи Плещеев А.Н.     Стихи Фет А.А.    Вірші Шевченко    Вірші про війну

обсудить на форуме                перейти на страницу "статьи"                Новости              Объявления








 

вернуться на главную страницу сайта

  Статистика сайта
Авторское право © 2007 - 2018 Ширков Андрей Алексеевич - Все права защищены, Копирование материалов разрешено только с видимой ссылкой на источник: http://svatovo.ws