|
березень 2017 рік.
Світлана Сирена
Не топіть Україну в крові,
Дайте їй відпочити!
Моїм дітям, онукам моїм
Дайте у щасті пожити.
Не тримайте її у ярмі.
Скільки ж ми можем терпіти!
Ланцюги позривайте! Бо всі
Миру жаждуть, повірте!
З покоління і в покоління
Переходимо ми у життя.
Революції та знов війни...
В чому ж проклята ця земля?!
І немає у нас покою -
Чи то влада така гидка?
Ми завжди беремось за зброю,
Щоби знищити все до тла.
Не руйнуйте цю землю, люди!
Кожна сварка — не до добра!
Всі зневірені! З відусюди
Ллється кривда, мов із відра.
А без влади - нема й держави!
І при владі - людська біда.
Що робити, о Боже правий?!
Йде знов громадянська війна...
Не топіть Україну в крові!
Дайте її відпочити!
Чи багатий, чи бідний — усі
Неньку повинні любити!
І хай кожен спитає себе,
Що зробив, щоб вона зросла?
Як довіра до влади буде,
Оживе й страждальна земля.
|
