|
Лютий 2017 рік.
Світлана Сирена
Одягаєм вишиванки на чисто білім полотні,
У свята піднімем чарку та співаємо пісні,
Ми танцюємо, гуляєм... ллється радість із душі...
Схаменіться й пам'ятайте — в час оцей в бій йдуть бійці.
І там із окопів, де кулі свистять,
У спеку та холод, щоб нас захищать,
Сини України, в запеклих боях,
За дочку, за сина, розгорнуть в бій стяг.
А бійці, вже з позаранку, бушлати вдягнуть польові,
Захищають рідну неньку, кожну п'ядь її землі...
Кулемети б'ють та гради... де свої , а де чужі?
Дуже тяжко розібрати в неоголошеній війні!
І тут із окопів, де злі кулі свистять,
У спеку та холод, щоб нас захищать,
Сини України , в запеклих боях,
За дочку, за сина, розгорнуть в бій стяг!
Що це? Б'ються олігархи? Ідуть між кланами бої?
Росіяни лізуть в хати... Чи то мало їм землі?
Розкажіть нам правду-неньку — люди у боях лягли!
Збагатіли, ще й добренько, депутати на крові!
І не із з окопів, де злі кулі летять -
Вже з неба їх душі услід нам кричать: -
“Любіть Україну, це наша земля!”-
В хвилині мовчання приспустимо стяг...
Одягайте вишиванку й пам'ятайте люди тих,
Хто життя віддав за неньку і хто вам життя зберіг!
Як в добробуті родини, краще стануть жити всі,
Бо багатства України не одного, а для всіх.
Війна олігархів не дасть мирно спати,
Тримайтеся міцно, щоб не роз'єднати,
І кожному треба одне пам'ятати -
Любіть Україну!!! Вона наша мати.
|
