|
18.12.2016 рік.
Світлана Сирена
Ти чекай мене, люба,
Ця розлука важка.
А для тебе напруга, -
Дома — й без мужика.
Моя мила, кохана,
Йдуть запеклі бої,..
Певно цим росіянам
Недостатньо землі.
А ще й зрадників стільки!..
Боже, хто їх зростив!?
Щоб свою матір рідну
Він під кулі пустив.
Під ці кулі ідемо,
Щоб до вас не дійшли.
Ті, кому недаремно,
Тут життя віддали.
Зачепились зубами
В кожний метер землі...
Б'ємо ворога днями.
Не спимо і вночі.
Ми повинні стояти
За дітей й матерів!
Дуже прикро за брата,
Що в корупції згнив.
Хуртовини співають
Нам різдвяні пісні...
Влітку сонце спікає,
Так, що ледве живі.
Тільки нас не здолати,
З нами люди міцні, -
Волонтерам віддати
Наш уклін до землі.
Там , де чистеє небо,
Пам'ятайте що раз: -
Нам багато не треба -
Помоліться за нас.
І прийде Перемога!
Всі повернемось ми!
Це щаслива дорога -
Повертатись з війни.
|
