|
листопад 2016 рік.
Світлана Сирена
Панове президенти, що ж ви наробили?
За двадцять п'ять цих років країну загубили.
Що далі нам чекати, якого президента?
Чи бідний, чи багатий — жирують з держпроцентів.
Народ усе дурили, державу розікрали...
А люди кров пролили, вам люди довіряли.
Ніхто не сів за грати, усі десь за кордоном.
І хто ж їх звинуватить, чи є на них закони?
А партії лютують, хто більш правий звітують.
Їм всім не до народу, зібрати б більше “зброду”,
І хай там митингують, вбивають і лупцюють.
Така “кумедна справа”... на всіх них є управа.
А люди обідніли, мов стали на коліна.
На краще все чекаєм, хто ж дасть його — не знаєм.
Кого ми вибирали, і голови складали?
Кому ми довіряєм, і що ми, люди, маєм?
Чим далі, тим страх більше, війна усе гостріше,
Корупція зростає, ще більше процвітає.
На Сході банди б'ються, все крові ненап'ються.
Росія рот розкрила, чекає, що скорила.
Все танки шле та гради, така любов до брата.
І Крим собі забрали, багатства обікрали,
А чи їм люди треба, яка від них потреба?
Всіх треба повбивати, закинути за грати: -
Татарів, українців... “Хохли ? - вони ж як німці,
Фашисти це,- не люди!” - І зомбів селять всюди.
То ж милі українці, зметемо їх гостинці,
Хай йдуть до свої хати, земля це наша, знайте!!!
Ми будемо панувати, ПРЕЗИДЕНТА мати,
Якого і ДЕРЖАВА все ж буде турбувати!
Народ , що в Україні, з'єднається однині,
Бо всі ми українці, як на одній хустинці!
|
