Вірш: Досить люди воювати

Народе, любий, як гірко знати,
Що ми повинні воювати.
Іти війною брат на брата...
І убивати... убивати.

Народе мій, яка ж то сила
Цю лють та ненависть зростила?
Людські хати посиротіли,
А люди швидко посивіли.

Народе, годі вам вбивати!
Бо смерть людей — велика втрата.
Вщент розруйновані оселі.
Були міста, тепер пустелі.

Війна цивільна — то є жах!
Росія наганяє страх.
Змиріться браття, схаменіться!
Не лийте крові, побожіться!

Бо Північ, Південь, Захід, Схід -
Одна країна для усіх!
Одна держава! Де всі люди
Об'єднанні повинні бути.

А уряд — це слуга народу!
Йде боротьба, йде за свободу!
Її у нас не відібрати,
А владу можна й заміняти.

То ж повернітесь до життя,
Своє будуйте майбуття.
Воно щасливим має бути.
Ви не руйнуйте його, люди!