|
27.06.2015 рік
Світлана Сирена
Іде за роком рік — ти відчуваєш,
Можливо, що в душі когось кохаєш.
Десь почуття ховаєш в глибині,
Його не бачиш навіть у ві сні.
Сьогодні день — знов змінює сьогодня,
Всі згодні з цим, бо це усе природно.
Живу в цей день я і у цю хвилину,
Та серцем відчуваю що десь лину.
До тебе лину незнайомий друже,
Як ти потрібен, коли серце тужить.
Помовчимо, чи спілкуватись будем..
Здається бачу я тебе усюди.
Та десь завіявся, тебе і не знайти,
Де написати: - “Друже, йди сюди”.
Ми одинокі, щось в житі не склалось,
Та ось до нас вже підкрадалась старість.
Попідростали діти, є онуки -
А радість у житті повинна бути!
Потрібно спілкуватись, говорити,
І їхати кудись і щось робити.
Ти щирий серцем, бо душа відкрита,
А я, мов книжка, розгортай, розпитуй.
Як люди вдвох, душа їх молодіє,
Знайди мене, побачимо як діє.
|
