|
20.02.15 рік
Світлана Сирена
Не ходив мій парубок навмисно,
Закохався, та й купив намисто.
Мов з калини ягоди червоні
Намистинки сяяли чудові.
Вже хотіли ми зіграть весілля,
Та війна вірвалась на подвір'я,
Яке горе, де вона взялася.
Страшна звістка з Сходу донеслася.
Як пішов коханий з свої хати,
На війну поїхав воювати.
Все в сльозах намисто калинове: -
Господи, верни його здоровим!
Щоб не досягли його злі кулі,
Все молилась та просила в долі: -
Повернись мій любий я чекаю
І тобі сорочку вишиваю.
Парубочки парубки миленькі,
Захищать пішли ви свою неньку,
Вас чекають ваші нареченні,
Рідні люди, друзі у оселі.
Зробимо весілля урочистим,
Калинове заблищить намисто,
Одягнем сорочки вишиванки,
Зачекались чарівні панянки.
|
