|
Грудень 2018р.
Світлана Сирена
Треба вміти розлучатись,
Розлучатись назавжди.
Неможливо зустрічатись,
Стали інші я і ти.
Ти сказав, що тобі по фіг,
В тебе думка є своя,
Відступив на кілька кроків
І вже стала я - не я!
Певно боляче відразу
Зрозуміти, що вже все!
Що не будемо ми разом,
Всі й ті зустрічі — пусте!
Кожен викине ту частку,
Що належала лиш нам.
Скинемо з обличчя маску,
Станемо лиш сам на сам.
Скільки ж років пролетіло!
Освідомлю чи я все..
Та додолу спали крила...
Вже не вабить те, що є.
Колись разом спілкувались
І хотілося летіть...
Щось не так між нами сталось,
Все до купи не зложить.
Я спитала: - Що я значу,
Хто для тебе я, скажи!? -
Почуваю, що заплачу...
І все змию із душі.
Змию хитрощі, забави,
Лицемірність змию - все...
Бути разом - не цікаво.
Обірвалось щось... а ще -
На душі так пусто стало,
Очі дивляться не так...
Дуже цінне щось пропало...
Підкажи - що, де і як?
Обійняв мої ти плечі
І нічого не сказав.
То останній був наш вечір...
Мовчки ти кудись пропав.
|
