|
21.03 2014 год
Светлана Сирена
Навіщо розсварила на віки,
Свій ніж, сестра, засунула у спину!?
Як гірко, ми у тебе батраки...
Поставить хочеш Україну на коліна.
До чого ж інформація бридка!
Народи наші були побратимі.
Лиш влада з двох боків, нажаль, гидка
А люди стали теж неодержимі.
Залізла кучка гидких шахраїв
В самісіньке нутро та їла “тіло”,
Не видко було зверху “черв'яків”,
Але воно боліло і свербіло.
Навіщо підгризаєш і сосеш?
Чого ж це тобі, сестро, не хватає?
Ти тіло Україні розірвеш,
Не боляче? А що ж тебе чекає?
Війна з кровопролиттям і захват!
Та що для вас та сотня тіл померлих!
Життя вже не повернеш їм назад,
А в горлі біль... мов те колюче терно.
Настроїли палаців дорогих,
Батрачив люд на вас простий що сили,
Чи поживете ви в палацах тих?
Чи Бог простить за те, що ви зробили?
Все більше квітів на Майдан несуть,
Небесна сотня тихо спочиває...
Людей цих в сім'ї вже не повернуть,
Та і війна в країні не втихає.
|
