|
12.04.2019р.
Світлана Сирена
Яке життя тривожне нині.
Йдуть вибори у нас в країні.
Йшов перший тур – всі вибирали,
А в другий – мали те, що мали!
Два кандидата – такі різні,
Їх очі без поваги, грізні.
Один на крові пробивався…
Сміявся другий й розважався.
Цей перший вже давно при владі.
Людей всіх змучив на посаді.
Війна іде – враждують люди.
Ця ворожнеча вже повсюди.
Такі гіркі, колючі «зерна»
Розвіяв він… та чи поверне
Життя до розквіту й любові,
Щоб люди жили знов у змові.
Щоб не було війни в країні,
Добробут хай цвіте в родині!
Та до цих пір немає миру,
Бо зневажав просту людину!
Хтось підкорявся, а хтось правив,
Нема й законів та ні правил!
Корупція лиш розросталась,
Та люди все кудись дівались.
Хтось покидав свою країну –
Чи заробляв там, чи загинув…
Нікого це не турбувало!
Все Президенту грошей мало.
Він збагатів, та всі збідніли!
До нього вже не було віри.
Та інший кандидат не кращий!
Цей сміх! Крізь сльози… Та що ж тяжче?
Бідують люди та страждають,
Лиш мають те, що зараз мають!
То ж посміються над собою,
Бо в кандидата сміх – це зброя!
Над ким сміятися будемо?
Ми не гуртуємось, ми мремо!
Що буде далі? Не відомо…
Ця лайка – не свобода слова!
Усі пересварились люди.
У Раді лайки , та й повсюди!
Ще трохи ворог зачекає …
Бо ми самі себе з’їдаєм.
Йому не треба турбуватись!
Нам буде боляче сміятись.
Кого ж ми вибирати будем?
У розпачі лишились люди.
|
