|
ДУША БОЛИТЬ...
11-16.07.2010 Світлана Сирена
Коли ж настане час той повертатись
З чужих країв до дому, до ланів?
Любить своє, а не свого цуратись,
Не залишати діток та батьків.
На чужині не заробляти гроші,
І не шукати долі по хатах,
Бо за кордоном ми такі хороші!
Таку роботу маємо, аж жах!
Чому у іноземців в Інтернеті
Красуні українські в невістках?
Чому роз'їхались по всій планеті,
А не осіли на своїх містах?
Щоб на чужих людей не працювати,
А поважати, як вони, своє,
Доволі нам усе життя кульгати!
Бо гідність наша, все ж таки, та є!
Чому така багата, чорноземна,
З красунями, яких нема ніде!
Країна стала, мов колюче терно,
І біль пронизує усе святе.
Чому зростають ціни непомітно?
Мабуть, всі європейські і на все!
А зарплатня то українська... Гідна
На хліб на молоко, як повезе!
Чи можна щось купити на зарплату?
ЇЇ заробиш, та ще й не дадуть!
Бо хто найняв, бажає приховати
Ті гроші, що до них так легко йдуть!
Що люди! Чи закон для них є дійсний!?
Хто має гроші, той вершить права!
Як відкупився, то завжди ти чистий.
У бідного болить все голова...
А чи ця «кучка», що зібрала гроші,
Колись подумає за свій народ?
Чи за дороги, щоб були хороші,
За пусті села... в них засох город.
Чи не пора щось дома будувати,
Та повертатись до своїх садів!
О, людоньки! Та як вас всіх зібрати?
Душа болить та не знаходе слів.
|
