Орден Слави

Орден Слави — військова нагорода СРСР. Встановлена Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 листопада 1943 року. У через деякий час Статут ордену Слави було частково змінений Указами Президії Верховної Ради від 26 лютого і 16 грудня 1947 року та від 8 серпня 1957 року.

Нагорода Орден Слави, була заснована 8 листопада 1943 року, одночасно з орденом «Перемога» — найвищим із «полководницьких» орденів. Він був останнім із «сухопутних» орденів, створених за часів війни: після нього заснували лише «морські» ордени Ушакова і Нахімова. Орден був призначений для нагородження рядового та сержантського складу, тому в орденській системі він був молодшим. Але, незважаючи на маленьку історію та скромне місце в орденській ієрархії, — орден видавався лише протягом півтора року — орден Слави швидко завоював велику популярність серед воїнів Червоної армії, а власники цього ордену — заслужену пошану в народі.

Цим орденом нагороджуються особи лише рядового і сержантського складу армії СРСР, а в авіації ще й особи, що мають звання молодшого лейтенанта, які проявили себе в боях за Радянську Батьківщину й виявили хоробрість, мужність та безстрашність.

Орден Слави має три ступеня, з яких найвищим вважається перший. Нагородження здійснюється послідовно, спочатку третім, потім другим і, нарешті, першим ступенем.

Орден заснували з ініціативи Й. В. Сталіна. Вперше пропозиція про створення ордена Слави була висловлена 20 червня 1943 року, під час обговорення проекту ордена Перемога на засіданні Наркомату оборони. Технічний Комітет Головного Інтендантського Управління Червоної Армії, який очолював генерал-лейтенант Агинський С. В., отримав завдання розробити проект ордена Слави в серпні 1943 року.

Спочатку орден повинен був мати 4 ступеня , як орден Св. Георгія і «відзнака військового ордена» — знаменитий Георгіївський хрест.

Орден Слави створювався як «солдатський орден», але в одному ряду з «полководницькими», і спочатку іменувався орденом Багратіона — прославленого генерала епохи наполеонівських війн, який загинув під час Бородінської битві. Над ескізами ордена працювали 9 художників; 2 жовтня 1943 року з 26 створених ними проектів 4 було представлено Сталіну, який вибрав ескіз Н. І. Москальова, автора проектів ордена Кутузова, медалі «Партизанові Вітчизняної війни» і всіх інших медалей за оборону міст СРСР.

У своїй роботі художник використовував ескіз винагороди «За розгром німців під Москвою», над яким Москальов працював з власної ініціативи ще восени 1941 року.

Згодом Сталін затвердив кольори стрічки, але наказав зменшити кількість ступенів до трьох, аналогічно «полководницьким орденам», і дати ім’я нагороді: «Орден Слави», давши пояснення, що «перемоги без слави не буває».

Райгородська школа