СВАТОВО



Сватово - общественно-информационный портал города

Международная Ассоциация сайтов городов

 

поветнутись на головну сторінку сайту








Первомайськ Сватівського району

Краєвиди Первомайська

Пам’ятники загиблим воїнам:

Первомаськ на карті Сватівського району

Педагогічний колектив Першотравневої восьмирічної школи (1959р)

Село Первомайськ 2012 року



Архітектура

Здоров'я

Новини

Історія Сватове

Природа

Статті

Форум

Фото Сватове

Сторінки: 1.  2.  3.  4.

Первомайськ Сватівського району

 

Автор інформації про Первомаськ, Усов Володимир Леонідович

 

Історична довідка села Первомайськ Сватівського району Луганської області Україна

Подивитися Первомаськ на карті Сватівського району

 

Зміст

 

1. Географічне положення, сучасний склад і форма забудови села.

2. З історії заселення та формування території села.

3. Сільське подвір’я.

4. Земля і земельні відношення.

5. Господарська діяльність населення.

6. Освіта, культура.

7 Органи місцевого самоврядування.

8. В 2006 році в селі Первомайськ.

9. Міграція населення за межі села.

Фото виду Первомайська по дорозі до райцентру (Борисенківка, Окраянівка)

По дорозі до райцентру (Борисенківка, Окраянівка)

 

1. Село Первомайськ розташоване в нижній частині долини річки Харини лівої притоки р. Красної за 7 км. на північний схід від районного центра, м. Сватове.

Воно є одним з найстаріших слобідських поселень Сватівщини, в історичному минулому відоме, як хутір Білоцерківський, село Білоцерківка (Нижня Харина), село Першо-Травенське, село Першотравневе.

Село складається з Лівобережної та правобережної частин (сторін), кожна з яких має рядову форму поселень у вигляді восьмикілометрових вулиць з двобічною забудовою.

Кожна з цих вулиць розділена порівну на 2 частини. На Лівобережній вони іменуються як вулиці Леніна і Будьонного, Правобережній – Раїси Борзило і Степова.

Лівобережна і правобережна сторони села сполучені між собою дорогою з твердим покриттям і капітальним містком через річку та двома вулицями – переходами.

Лівобережжям села пролягла асфальтована дорога державного утримання, що прямує від м. Сватове до с. Білокуракіне.

Вулиця Степова також має дорогу з твердим покриттям.

 

2. До середини ХVII ст. На місці сучасного с. Первомайськ та його довкіллі буяв всіма барвами природи дикий незайманий людиною степ. Та вже на той час до зручних бродів нижньої частини річки Харина по конусах виносу на заплаву з протилежних балок (Те тюкова – Гусаре ва, Ярувата – Кошова, Василькова – Нужна) з дикого степу сходилися два суходільні шляхи. . Одним із них (найкоротшим обхідним) чумаки возили сіль з Торських солоних озер до Москви. Він відгалуджувався від основного Валуйського шляху біля перевозів через Сіверський Донець в районі Лисичанська та Рубіжного і прямував вододілом річок Красної та Борової через Варварівку, Іванівну, Петровське, Первомайськ, Федотівну, Тарасівку, на Валуйки.

Другим (міграційним, Бабинським) шляхом переселенці мали можливість найкоротшим, більш безпечнішим шляхом, переміщатися з долини Сіверського Дінця на р. Дон. Він прямував від міст Балаклеї через Сеньків, Стельмахів ку, Коломийчиху та Харкова через Чугуїв, Куп’янськ, Куземівку до Зміївки , а звідти через Гончарівку, Первомайськ, Андріївку, Містки, Старобільськ, Новопсков, Ровеньки, Розсош, Білогірья та Вороніж.

В середині п’ятидесяеих років XVII ст.. по Бабинському шляху біля бродів через річку Харина виникають два невеликих автономних поселення: на правобережжі – переселенців з північної Київщини, курінь Ладимирівка , лівобережжі поселенців з Дону, курінь «донців».

Починаючи з другої половини 1658 року після жорсткої розправи, вчиненої гетьманом Іваном Виговським над учасниками народного повстання на Полтавщині під проводом полтавського полковника Мартина Пушкаря та кошового отамана Запорізької січі Якова Барабаша, гурти біженців з таких населених пунктів Полтавщини, як Білоцерківка, Усівка, Поділ, Бондарівна, Харсики, Харківці та інших, очолювані отаманами з числа запорізьких козаків, розпочинають масове заселення нижньої частини долини річки Харини і започатковують на території сучасного Первомайська Білоцерківський, Бондарівський та Подоляківський планки . («Планок» – це обжита ділянка дикого степу, місце поселення певного гурту дейнек – полтавчан, така собі в мініатюрі «паланка» запорізьких козаків).

За звичаєвою козацькою традицією, через рік-два після поселення, існуючі в нижній частині долини річки Харина автономні поселення, з метою створення спільних органів місцевого самоврядування, об’єднуються в одне під загальною назвою хутір Білоцерківкій

Отже на підставі літературних, картографічних та польових досліджень автора (давніх козацьких цвинтарів започаткованих у другій половині XVII ст. ; залишків наземних споруд («глинищ») перших поселенців і нумізматичних знахідок на них за 1703 р.; природніх іштучно споруджених підходів по заплаві до русла річки Харина; системи могил, на яких стояли козацькі сигнальні маяки; кар’єрів по видобутку будівельних матеріалів; родинних переказів; свідчень старожилів та очевидців) дату заснування села Первомайськ можна вважати близькою до 1660 року. Вперше письмово вона була зафіксована в архівних документах періоду військових поселень за 1830 рік.

Та на той час в хуторі Білоцерківському вже нараховувалось 100 будинків і мешкало 747 чоловік. У 60-70их роках XVII ст.. в хуторі Білоцерківському виникають нові поселення полтавчан: Борисенківка, бушнівка, Ковалівка, Мищенківка, Хмелівка.

На запрошення ізюмських полковників Григорія та Костя Донців після 1685 року в хутір почали прибувати переселенці з території Харківського, Охтирського та Сумського полків. Кількість населення хутора швидко зростає. Прибулі селяться поряд «старожилів». До середини XVIII ст.. в хуторі Білоцерківському існуючі поселення («планки») розростаються по долині вздовж русла річки і зливаються в суцільні обжиті масиви, вулиці. Лівобережна вулиця іменується слобідською, правобережна- забочанівкою. (В 1967 році за рішенням Первомайської сільської Ради лівобережна вулиця названа іменем С. М. Будьонного, правобережна – Т. Г. Шевченко, а з 1980 р. вулиця Будьонного розділена на Леніна і Будьонного, а Шевченко – Раїси Борзило та Степову).

В хуторі продовжують прибувати переселенці не тільки з Полтавщини, Харківщини, Сумщини, а і з Черкащини, Чернігівщини, Кіровоградщини.

З другої половини XVII ст. за рахунок, як традиційної так і місцевої міграції на окраїнах хутора Білоцерківського Формуються нові планки: Планщиківка (Панцанівка, де посилився пан Хорин), Василенківка, Мережнівка, Киргизівка, Окраїнівка. Хутір набуває ще одну неофіційну назву Нижня Харина, з 1861 року статусу села (село Білоцерківка Сватово –Луганської волості Куп’янського повіту Харківської губернії).

У 1923 році село Білоцерківка перейменовується в село Першо – Травенське.

Внаслідок адміністративно – територіальної реформ з 30-их років минулого століття воно іменується як село Першотравневе ,а з 70-их років – як село Первомайськ.

 

3. Перші поселення на території сучасного Первомайська були невеликими за розмірами, окремими ділянками обжитих території, розташованих на пологих частинах долини, конусах виносу родючих алювіальних ґрунтів з балок Кошовка, Гусарів Яр, Нужна і мали рядову форму у вигляді вулиці (шляху) з однобічною забудовою. Земельна ділянка окремого (особистого поселення) була шириною 25-30 м. і сягала від вулиці до самого русла річки. Загальна площа її у більшості господарів дорівнювала 1 десятини (1 га). На заплаві господар облаштовував сінокіс (леваду), вище город, за ним глибокий двір з житловим будинком (хатою), господарськими спорудами та палісадником. За розмірами город і двір перших поселенців були майже рівними, а у декотрих господарів двір перевищував розміром город в 1,5-2 рази.

В кінці XIX - на початку XX сторіччя в селі розпочинається вимушене перенесення хат безпосередньо на червону лінію забудови вулиці. Це було вимушено початком вирощування картоплі, яка вимагала збільшення розміру городу за рахунок палісадника. Крім того, в умовах великої розораності земельних угідь природне русло річки Харина стало швидко замулюватись, заплава заболочуватись, а в нижній частині городів (на капусниках), з’явились солонці. В 1929 році мешканці села вручну копають нове (спрямоване) русло річки та декілька дренажних канав (откосів) у нижній частині заплави. Це значно сповільнювало процеси заболочування сінокосів та городів. Та з побудовою Сватівського водосховища заплава річки повністю заболотилась і заросла очеретом та окугою. Не спасло її від подальшого заболочення і повторне механічне розширення і поглиблення русла річки у 1990 році. Звідси у мешканців села виникла потреба неодноразового перенесення хат і господарських споруд двору поближче до вулиці (у декотрих по 2-3 рази за всю історію села).

На протязі більше ніж 340-річної історії села конструкція і технологія забудови хати зазнала значних змін на краще, що свідчить про зростання в певні історичні періоди матеріального добробуту її господарів. Як і раніше, вона залишається наземною одноповерховою спорудою, але значно зростають її загальні розміри. З три подільної вона перетворюється на чотирьох, п’яти і більше подільну. Її житлова частина, як правило, складається з прихожої (кухні), вітальні (зали), спальні (однієї - двох), допоміжна – невеликих сіней, комори, заскленої галереї і ганку. Стіни її переважно дерев’яні, каркасного типу конструкції, обкладені силікатною цеглою, або повністю цегляні, чи в комбінації саману і цегли. Дах чотирьох або двоскатний, покритий залізом простим, оцинкованим (або азбестовим шифером).

За радянських часів притерпів значних змін і господарський двір. З нього зникли стайня, клуня, кошара, сінник, повітка, хлів. Їх змінили в різних комбінаціях споруд сараї (дерев’яні, шлакоблочні, цегляні, криті шифером та залізом). Темпи житлового будівництва (реконструкції села) в історичному аспекті виглядають так:

 

а) всього було будинків –

 

Роки 1830 1834 1860 1896 1913 1960 1996 2002
Кількість будинків 100 111 333 263 278 382 334 336

 

б) було забудовано (перебудовано) будинків -

 

За період (роки) 1800-1890 1900-1910 1920-1930 1930-1943 1950-1960 1960-1970
Кількість будинків 53 36 113 37 111 130

В 1991 році стіни 246 будинків села були зведені з дерева (з них обкладено цеглою – 122), 50 будинків – з цегли; 28 будинків – з саману (шлакоблоку), обкладені цеглою; шифером було перекрито 293 дахи, залізом – 32, соломою – 9.

Як бачимо, наші односельці краще (більш заможніше) жили в 20-х, 50-х, 60-х, і 70-х роках минулого сторіччя.

 

Про зміну кількості мешканців в селі дізнаємося з таблиці:

 

 

Рік 1830 1860 1915 1920 1925 1939 1946 1960 1984 1991 2002
Всього населення 747 2010 1960 2133 2368 1611 1933 1058 742 577 486
З них жінок 384 953     1236     622 448 341 235
Чоловіків 363 1057     1132     436 294 236 178
Дітей   1045           308 92 60 73

 

Найбільшу кількість мешканців село мало з 60 років XIX ст. до 20-х років XX ст. Молоде покоління тоді складало 25 % від загальної кількості населення.

За останні 40 років минулого століття приріст населення різко падає з 28 відсотків до 10 відсотків.

У 2002 році демографічна ситуація в с. Первомайськ зовсім невтішна: молоде покоління складає тільки 15 %; працездатне населення – 33 %, пенсіонери – 52 %.

З 164 працездатних мають можливість працювати 46 чоловік, решта залишається безробітна.

 

Сторінки: 1.  2.  3.  4.

 

 

обсудити на форумі                перейти на сторінку "статті"                Новини              Об'яви









 

поветнутись на головну сторінку сайту

  Статистика сайта
Авторское право © 2007 - 2017 Ширков Андрей Алексеевич - Все права защищены, Копирование материалов разрешено только с видимой ссылкой на источник: http://svatovo.ws