За запрошенням Департаменту відділу освіти Калуської РДА з 3 по 11 січня 60 дітей зі Сватового та 7 вчителів відправились у цікаву подорож до міста Калуш, яке розташоване на північному заході Івано-Франківської області, аби відсвяткувати Різдвяні свята. Наші діти готувалися до поїздки дуже ретельно. Їхали до гостей не з пустими руками — кожен привіз із собою невеличкий памятний подарунок з символікою нашого міста.
Перед поїздкою до м. Калуш діти побували в Києві. В столиці школярів зустрів екскурсовод, з яким діти відправилися до Володимирського собору, Золотих воріт, на Софійську площю та побували на екскурсії у Софійському соборі. Також сватівчани були біля пам'ятника Б. Хмельницькому та інших головних памяток столиці України. Під час оглядової екскурсії по Києву учні відвідали Майдан Незалежності, помилувалися головною ялинкою міста, віддали шану загиблим героям у зоні АТО та героям Небесній сотні на Алеї Слави.
Потім діти вирушили на автобусі до Калуського району. По прибутті сватівчан привітно зустріли представники місцевої влади та родини, в яких вони в подальшому проживали. Діти тиждень гостювали в родинах місцевих жителів, у родинах своїх ровесників, відзначали із ними Святвечір, готували кутю, колядували, знайомилися з різдвяними традиціями. За розповідями дітлахів, у м. Калуш найважливішим для них була свята вечеря, а також можливість побачити звичаї та традиції жителів Західної України.
Дітей розселили по родинах Городенківського та Калуського районів. Охочих взяти дітей зі Східної України на Різдвяні свята в родини було більше, ніж самих дітей. Перевагу віддавали сімям, що проживали у гірських районах, щоб діти побували в Карпатах, відпочили, оздоровились.
За час перебування в Калуші учні та вчителі Сватового мали змогу побувати в горах, покататися на лижах, санчатах та ковзанах, навчилися колядувати, спробували кутю, яку по-особливому, за давніми рецептами готують на Західній Україні.
Як зазначила Олена Костянтинівна Кадігроб, що супроводжувала групу сватівчан: «Там багато добрих людей, і я дуже вдячна за гостинність господарям, які нас приймали у своїх домівках. Діти поверталися додому з більшою кількістю пакунків, ніж мали по приїзді, адже кожному дали гостинці в дорогу. Та найголовніше — тут діти отримали багато позитивних вражень».
В рамках подорожі діти відвідали Історико-меморіальний музей Провідника ОУН Степана Бандери у Старому Угринові. Музейний комплекс складається з хати-плебанії, в якій проживала родина Степана Бандери та виставкових зал, де презентовано історію виникнення та діяльність націоналістичних організацій УВО та ОУН, розкрито процес становлення Степана Бандери як Провідника ОУН. В одному із залів учасники екскурсії побачили також особисті речі С. Бандери.
Під час екскурсії діти із задоволенням відвідали багато місцевих річок та попили джерельної води.
Одного дня всі школярі зібралися біля гір, де грали в різні розважальні ігри, брали участь у різних конкурсах, а дорослі приготували обід на вогнищі, після чого всі разом і пообідали просто неба. Було дуже весело і цікаво. Під час подорожі діти також відвідали туристичний комплекс «Колиба» та льодову арену, і, звичайно, побували біля центральної новорічної ялинки.
За словами вчителів, дуже важливо для дітей було на власні очі побачити справжні українські різдвяні традиції, тим більше – бути безпосередніми учасниками обрядових дійств.
Як розповіли нам школярі після поїздки, майже кожна область України по-різному святкує народження Ісуса. Всюди звичаї та обряди відрізняються. Десь колядують на Святий вечір та Різдво, а десь лише на Різдво, але одне, що є незмінним та обовязковим – це весела коляда, бо ж яке Різдво без неї?
На Закарпатті Різдво святкують по-особливому, адже до цього великого свята люди готуються насамперед постом та щирою молитвою. Після свята Миколая Чудотворця діти починають вчити колядки або згадувати призабуті за рік. Також лагодять зірки чи вертепи, репетирують колядку-виставу, найстарші хлопці шиють маски. В такий час перед Різдвом ніхто без діла не сидить.
Зранку, перед Святим вечором, менші діти (до десяти років) готуються йти колядувати. І так від десятої години ходять від хати до хати, аж доки не стемніє. Це перша група, в яку входять наймолодші діти.
Як зявилась перша зірка, старші хлопці беруть вертеп чи бетлегем і рушають в дорогу сповіщати людям, що Божий Син народився. До такої ватаги належить троє чи більше хлопців, з яких один є пастирем, а інші носять Божий вертеп. Від хати до хати в мороз, сніг чи, навіть, в дощ колядники прославляють народження маленького Ісуса. Коли приходять під хату, то просять дозволу від господарів, щоб занести вертеп до хати. Починає виставу пастир, в руках якого бота з хрестом та маленьким дзвіночком. Ці атрибути для пастиря обовязкові, адже він грає роль пастуха, який разом з янголами прийшов сповістити про веселу новину. Господарі на знак подяки щиро нагороджують хлопців ласощами і грошима.
Після шостої години вечора колядувати йде третя група, але це вже не діти, а неодружені хлопці й дівчата. Вони одягають різні маски та змінюють голоси, щоб господарі хати їх не впізнали.
На Святий вечір господиня готує кутю та дванадцять пісних страв. Невдовзі вся родина збирається на Святу вечерю, після якої всі дружно йдуть до церкви. Після того, як задзвонять церковні дзвони, ніхто вже не колядує, бо в церкві правиться велика Всеношна служба.
Наступного дня молодші діти знову колядують першими. Тільки вже співають інші колядки. З вертепом також ходять, а от маски ніхто не одягає.
На третій день Різдвяних свят вже під хатами ніхто не колядує: дітлахи рахують те, що заробили, хто в силах, іде до церкви.
Про незабутні враження від перебування в такі благодатні дні у гостинних сімях засвідчило прощання з господарями маленьких сватівчан. Вони зі сльозами на очах, з вдячністю обіймали батьків тих однолітків, у яких проживали протягом різдвяного тижня, й висловлювали побажання залишитися тут ще бодай на кілька днів. Діти обмінялися з родинами мобільними номерами та домовилися про найближчу зустріч.
Повертаючись додому, школярі мали змогу ще раз побувати у Києві, де відвідали Музей води, який було відкрито у 2003 році. Інша назва Музею води — Водно-інформаційний центр, один з найпопулярніших київських музеїв. Старовинна водонапірна башта ліфтом опускає нас під землю — і потрапляєш у казковий атракціон, де головна героїня — вода, у всіх можливих проявах і видах. Величезні акваріуми, гігантський унітаз, моделі артезіанської свердловини та каналізаційного колектора – й як це все вміщається тут?
Головна мета Музею води — розповісти відвідувачам про гідросферу планети, про запаси води, якими володіє Україна, про те, які необоротні процеси викликає необдумана діяльність людини по відношенню до навколишнього середовища, і як вона впливає на екологію в цілому. Діти дізналися, який шлях у природі долає вода, випадаючи на землю дощем, усмоктуючись у землю, проходячи різні шари ґрунту, збираючись у підземні ріки.
У ході екскурсії по залах Музею води діти довідалися, які етапи очищення проходить річкова вода перш ніж стане безпечною та придатною до вживання, а також, які фактори впливають на погіршення води на шляху до наших кухонь та ванних кімнат.
За словами дітей, багато частин експозиції динамічні. «У музеї стаєш... співтворцем світу. Саме так. Ну, де ще можна самому прокласти річкове русло? Ми потрапляємо в самий початок творіння: над нами гримить доісторичний грім, ллється дощ і шумлять перші гейзери, тануть льодовики та ревуть водоспади: ми бачимо, як вода змінює природу, несе життя, формує нашу планету у кінцевому рахунку, наповнюючи нас з вами — адже ми на 70% складаємось з води. В акваріумі плавають величезні привітні японські риби. Торкаються губами рук, плескаються, радуючи око. Величезні мильні бульбашки ми можемо видути самі — цей атракціон користується великою популярністю. Як у казці, опиняєшся на мить у величезній мильній бульбашці людського зросту», — діляться враженням дітлахи.
Також побували діти і на набережній Дніпра. Відвідали ЗD-кінотеатр, де молодші переглянули мультфільм, а старші – фільм.
За відгуками сватівських школярів, вони отримали незабутні враження від поїздки, залишилися надзвичайно задоволені можливістю побувати на Прикарпатті. Для багатьох з них ця подорож є першою подорожжю на Західну Україну.
Спілкувалася з учнями та вчителями Олена Бачерікова
НатериторіюпотрапилибезпроблемівідразузнайшлинаробочомумістідиректорацьогозакладуВіруКоротких.Вонарозповіла,щопротягом ...
читать далее »
Бутиздоровим–модно,стильно,красиво! Процепідчасвиховногозаходу«Молодьобираєжиття»говорилиучнів10-11класівНВК ...
23березнядоСватівськоїЗОШ№2завіталамайстерДПТНЗ«Сватівськийпрофесійнийаграрнийліцей»Т.Г.Севостьяноваізметоюпрофорієнтаційноїроботи ...
Урамкахрайонного23-гофестивалю«Театральнавесна-2018»19березнятеатральнийколектив «Посмішка»СватівськоїЗОШ№2разомз керівником ...