"Щасливі долоні" Анастасії Попович

*  *  *

…Настуся зачарувала мене одразу ж, з перших хвилин спілкування. Весела, енергійна, усміхнена, не дівчина, а справжня дзиґа — саме такою чомусь її і уявляла ще до знайомства. Скільки ми з нею спілкувалися, вона увесь час поривалася у танок.

— Ось так може цілими днями витанцьовувати, — усміхається опікун дівчинки Наталія Вікторівна Янушкевич (хоча опікунами родину Янушкевич можна назвати лише формально. Для Насті вони вже давно стали найріднішими людьми у світі — мамою й татом). — Особливо Настусі подобаються східні танці, — продовжує Наталія Вікторівна. — Годинами може дивитися індійські фільми, де є дуже багато східних танців, а потім, на основі побаченого, вигадує якісь свої, нові рухи. На фестиваль до "Артеку" Настя також готувала "Східний танок".

Готувалися до конкурсу й дорослі. І.Г. Васильєва, начальник служби у справах дітей, розповіла:

— Міжнародний благодійний конкурс-фестиваль "Щасливі долоні" є щорічним. Цього року він проходив з 22 червня по 12 липня в рамках 5 тематичної зміни "Міжнародний дитячий кінофестиваль "Артек". Основною його метою є виявлення та підтримка талановитих дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Відбір учасників для участі в конкурсі розпочався ще в лютому. Мені зателефонували з обласної служби у справах дітей й запитали, чи немає у нашому районі талановитих дітей зазначеної категорії, які виявили високий рівень досягнень у навчанні, мистецтві чи спорті. І я, згадавши про Настю Попович, відповіла: є! Одразу ж звязалася з опікунами дівчинки, Наталією Вікторівною та Геннадієм Олександровичем Янушкевич, ми зібрали необхідний пакет документів, відправили на область й стали чекати. Серед численної кількості заявок на участь у фестивалі анкету Насті організатори конкурсу не просто розглянули, а відправили, як одну з кращих, до Києва.

А пишатися Настусі дійсно є чим. Вона вже 5 років відвідує районну школу мистецтв на трьох відділеннях: вокал, фортепіано, хореографія, 4 роки займалася у студії спортивно-бальних танців "Олером", має солідний список перемог у конкурсах різного рівня. Так, у 2007 році дівчинка брала участь в обласному турнірі зі спортивно-бальних танців "Східна зіронька" (м. Лисичанськ), в 2008-му посіла ІІ місце в І турі обласного конкурсу індивідуальної виконавчої майстерності, в 2009-му виборола ІІ місце в обласних змаганнях зі спортивних танців в категорії соло, в 2011 р. здобула перемогу у районному фестивалі самодіяльної художньої творчості дітей та учнівської молоді "Діти — майбутнє України" (номінація "Хореографія"). А під час відпочинку з родиною у м. Трускавець декілька років тому Настя стала переможницею конкурсу "Міс Джерело", виборовши почесний титул "Міс Королева".

— До "Артеку" я поїхала за перемогою, — по-дитячому зізнається Настя. — Ну і, звісно ж, дуже хотілося побачити сам дитячий центр, дізнатися, як відпочивають там діти, чим вони займаються. Адже про "Артек" доводилося дуже багато чути, а от побувати в ньому — жодного разу.

 — Ну і як тобі "Артек"? — запитую дівчинку. — Не розчарував?

— Та ні, навпаки, мені дуже сподобалося! Минулого року я відпочивала у дитячому таборі "Молода гвардія" в Одесі, але в "Артеку" мені сподобалося більше. У таборі відпочивають діти з різних країн, проводиться дуже багато заходів та екскурсій, кожен день розписаний буквально по хвилинах. А ще в "Артеку" дуже красива природа, ну, і звісно ж, море... Я навіть, коли їхала додому, кинула монетку у море, аби повернутися сюди знову. Додому привезла купу подарунків: іграшки, краватку, інші памятні сувеніри, а ще — чудові враження.

— А що запамяталося найбільше?

— Екскурсія на гору Аюдаг та поїздка до дельфінарію, де я побачила справжніх дельфінів, моржів, морських котиків!

— Основною метою твоєї поїздки до табору була участь у Міжнародному фестивалі "Щасливі долоні". Розкажи, як ти готувалася до цього конкурсу?

— Я вже не один рік займаюся східними танцями у вчителя хореографії школи мистецтв Т.І. Чернової. Можна сказати, що номер у мене вже був, залишалося лише відшліфувати танок. Тож увесь той час, який залишався до відїзду в табір, я наполегливо займалася разом із Тетяною Іванівною. Потім, вже в таборі, готуючись до гала-концерту, зі мною декілька разів займалися хореографи "Артеку". Вони вказали на мої помилки, додали у танець декілька нових рухів.

— Хвилювалася перед виходом на сцену? Адже наскільки я знаю, виступи учасників оцінювали відомі діячі культури, спорту та мистецтва…

— Та ні, не дуже. Я вже звикла виходити на сцену. А от мої батьки переживали за мене, щодня телефонували, підтримували.

— Так, хвилювань у нас було дуже багато, — приєднується до розмови Наталія Вікторівна. — Адже ми залишилося тут, у Сватовому, а Настя — там, в Криму, зовсім одна. Дуже хотіли, щоб вона виступила якнайкраще, навіть пообіцяли за перемогу у фестивалі похід до кафе.

— Очікувала на перемогу?

— Навіть не знаю. Одразу після свого виступу я підбігла до членів журі із одним питанням: як виступила і яке місце посіла. Вони лише усміхнулися у відповідь і сказали: "Побачимо". Про результати ж конкурсу я довідалася лише наступного дня, під час гала-концерту та нагородження переможців, яке відбулося на центральному стадіоні "Артеку". Коли мене нагороджували на сцені, члени журі запитали: а що ще ти вмієш робити? Я відповіла: співати. "Ну тоді заспівай нам!" — сказали вони. Мабуть, їм сподобалося, бо, окрім оплесків, я ще й отримала візитку від відомого українського композитора, народного артиста України Олександра Злотника. Олександр Йосипович сказав, що я дуже гарно співаю, але мої здібності потрібно розвивати і запросив на навчання до Київського інституту музики ім. Р. Глієра, ректором якого він є.

— Так, вже після повернення Насті додому ми телефонували О. Злотнику, і він підтвердив свій намір взяти Настю на навчання. Але це десь роки через 3, а поки що їй потрібно посилено займатися музикою, — продовжує Н.В. Янушкевич.

— Танці — твоє найбільше захоплення. А чим ще любиш займатися?

— Люблю малювати, дуже люблю гуляти. Люблю подорожувати — щоліта я разом з татом і мамою їжджу на море. А ще багато часу приділяю музиці: щодня, навіть влітку, десь по півгодини проводжу біля фортепіано, розробляю, так би мовити пальчики.

— Одна з твоїх мрій здійснилася — ти побувала в "Артеку". А про що мрієш зараз?

— Я дуже хочу вирости, стати відомою танцівницею або співачкою й відвідати Індію!

Від редакції: зовсім скоро Настуся святкуватиме ще одне свято — день народження. Тож редакція "Юності" від усього серця вітає дівчинку зі святом. Бажаємо тобі, Настя, щоб всі твої мрії обовязково здійснилися, щоб попереду на тебе чекала світла та щаслива доля, а фестиваль "Щасливі долоні", переможницею якого ти є, був не останньою твоєю перемогою у цьому житті!