Перші тести складено. Чекаємо результатів

Як і минулого року, сватівчани проходили тестування на базі освітніх закладів м. Старобільськ. Тут же складали тести ЗНО й випускники шкіл прилеглих районів — Троїцького, Білокуракінського, Міловського, Марківського та ін.

Вже близько 10-ї години біля пунктів тестування яблуку ніде було впасти — випускники завчасно прибули до освітніх закладів, аби не запізнитися на екзамен. Проте потрапити до приміщення, де проходило ЗНО, було не так-то просто, а сторонній людині — практично неможливо. На вході до кожного пункту тестування були вивішені списки із прізвищами учасників тестування. Біля кожного — номер аудиторії, в якій той мав проходити ЗНО. Тут же, на вході, в абітурієнтів перевірялися всі необхідні для проходження ЗНО документи — паспорт або свідоцтво про народження, сертифікат ЗНО та перепустка-запрошення. І якщо хоча б одного з цих документів випускник при собі не мав, складання тестів на цьому для нього закінчувалося.

— На жаль, у тій школі, де я складала тест з української мови, такі випадки були, — розповіла "Юності" випускниця Сватівської ЗОШ №2 Яна Мартинова. — Юнак та дівчина зявилися на тестування без паспорту та сертифікату. Інструктори з тестування навіть не пропустили їх до будівлі, де проходило ЗНО, бо за правилами не мали права цього робити. І ніякі вмовляння, сльози, запевняння, що "ось-ось зараз документ підвезуть" цим двом не допомогли. Шкода, звичайно, що ось так через свою неуважність можна постраждати й приректи себе на рік без навчання у ВУЗі, але що вдієш…

Вже о пів на одинадцяту на подвірях пунктів тестування значно потихшало. Учасники ЗНО у цей час вже сиділи в аудиторіях, а за вікном на них чекали переповнені хвилювань батьки та рідні. Слід зауважити, що дисципліна у кабінетах була дуже суворою.

— Як тільки-но я переступила поріг "своєї" аудиторії, одразу всі речі абітурієнтам сказали покласти на окремий стіл. Там же ми залишили свої вимкнені мобільні телефони, — згадує випускниця ЗОШ №6 Анна Михальська. — Також категорично заборонялося розмовляти одне з одним. Так що списати чи підглянути щось було просто неможливо, розраховували тільки на власні сили і знання, — посміхається дівчина.

Слід додати, що під час тестування кожен його учасник мав окреме визначене тільки для нього місце, на якому містилися наліпка із його прізвищам та імям. На столі, окрім пляшки води та гелієвих чорних ручок (а тільки такі потрібно було мати при собі), більш нічого не повинно було лежати.

— Мені говорили, що в деяких школах абітурієнтів попрохали навіть зірвати етикетки з пляшок з-під води, буцімто там можуть бути сховані шпаргалки, — говорить Яна Мартинова. — Виходити з аудиторії під час тестування без супроводу інструктора теж заборонялося. Інакше, як-то кажуть, це був вихід лише в один кінець.

— А як щодо завдань? Дуже складні були?

— Тестування з української мови особисто для мене було не дуже важким. Всі питання були складені виключно за шкільною програмою, — говорить Аня. — Тож маючи хорошу підготовку, боятися було нічого. Щоправда питання з літератури були складнішими й потребували часу на осмислення. Щоб правильно на них відповісти, потрібно добре знати зміст всіх шкільних творів. Деякі, наприклад, стосувалися характеристик головних героїв творів, в інших потрібно було встановити відповідність між цитатою з твору та його назвою.

— Спочатку так, — відповідає Яна. — Але коли отримала тестовий зошит із завданнями, трішки заспокоїлася, взяла себе в руки й відповіла на всі питання.

— Особисто я для себе нічого надзвичайного у тестах не побачила. Так, було деяке хвилювання, але для мене це були скоріше звичайні екзамени на перевірку знань, — говорить Аня.

Наскільки добре абітурієнти склали тестування вони могли попередньо дізнатися вже наступного дня після проходження ЗНО. На офіційному порталі центру оцінювання якості освіти кожного наступного дня після проведення тесту з того чи іншого предмету зявляються правильні відповіді (окрім творчих завдань).