«Фронтовими дорогами мого прадіда». Новини Юність Слобожанщини

В рамках відзначення 70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні, з метою вшанування памяті про загиблих, усвідомлення величі подвигу українського народу, патріотичного виховання учнівської молоді на Сватівщині проводиться довгостроковий проект «Фронтовими дорогами мого прадіда». Зміст проекту – краєзнавчо – пошукова робота по збору матеріалів про своїх рідних, які брали участь у визвольній боротьбі в роки Великої Вітчизняної війни.

До збору матеріалів про участь у подіях Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. долучились учні та вчителі загальноосвітніх навчальних закладів району.

Відповідна робота повинна бути у вигляді презентації, відеофільму, авторської збірки або брошури, яка розкриває бойовий та життєвий шлях діда чи прадіда.

Тому сьогодні до вашої уваги пропонуємо матеріал про прадіда, який зібрала учениця 7-Б класу Сватівської ЗОШ №2 Скурідіна Анастасія. Керівник: вчитель історії Ачкасова Надія Василівна.

Щороку, коли я вдивляюсь у фотографію свого прадіда, пригадую розповіді про його життя в період Другої світової війни. І мені стає сумно та боляче за тих молодих людей, яким випала тяжка доля боронити Батьківщину. Мій прадід Романов Петро Федорович народився 12 червня 1923 року в селі Свистунівка Троїцького району. Закінчив 6 класів, потім працював майстром хлібовипічки.

Почалася Друга світова війна. Прадіда призвали на фронт боронити Батьківщину в 1942 році. Був рядовим солдатом. Служив у військовій частині 244 Гв. Ст. Полк 12615.93703 АД 2 Батарея.

У роки війни з нацистськими окупантами набув військову спеціальність - «Артилерист зенітної артилерії малого калібру».

Мій прадід пройшов дорогами війни з України до Берліну. Я пишаюся тим, що у тяжких боях він проявляв мужність і героїзм, як і мільйони учасників війни. В 1943 році був поранений.

За участь у боях прадід Петро отримав від головнокомандуючого Похвальні грамоти та подяки.

Нагороджений медалями «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній Війні 1941-1945 рр», «За взяття Берліна», «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр», «Тридцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр», «60 років збройних сил СРСР». Нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ст.

У 1947 році мого прадіда, як і мільйони солдат, які залишились живими, демобілізували. Він повернувся додому. Працював у колгоспі в Нижній Дуванці потім у Сватовому робітником в МОРХО (ГОРПО) .

Проходять роки і десятиліття, одне покоління змінюється іншими. На жаль, мені не довелося особисто бути знайомою з дідусем. Він помер у 1993 році, коли я ще не народилася. І чим далі час віддаля нас від тих тяжких і грізних років, тим яскравіше і повніше постає переді мною героїзм і безсмертний подвиг таких, як мій прадід - солдат перемоги, які в надзвичайно важких умовах ціною життя і втратою здоровя врятували народи Європи від нацистських загарбників, з гідністю відстояли честь, свободу і незалежність своєї Батьківщини.

Складаючи шану борцям за свободу свого народу, даю клятву собі, що ніколи не забуду свого прадіда та інших членів своєї сімї , які боронили нашу землю від нацистських окупантів.

У роки Другої світової війни Україна опинилась в епіцентрі жорстоких битв. Впродовж 1939-1945 рр. саме на території України відбулися ключові битви вигнання нацистів з Європи.

Ми маємо памятати всіх, хто визволяв свій народ у роки Другої світової війни.

Слава Україні! Героям слава!

Наш.кор

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

«Фронтовими дорогами мого прадіда»

«Фронтовими дорогами мого прадіда» фото:

До «Гончарівського» ми приїхали без попередження

Гімназисти обирають життя

Куди піти після школи?

Підсумки тетрального фестивалю - 2018

Зональний фестиваль «Театральна весна – 2018»