Ким бути?

— Якщо поринути в історію танцювального мистецтва, то сам термін "хореографія" походить від грецької "choreia" — танець і "grapho" — пишу, і спочатку означав запис танцю, а вже потім мистецтво створення танцю, — розпочала свою розповідь Світлана Геннадіївна. — Сучасне тлумачення цього терміну як танцювального мистецтва у цілому, так і у всіх його різновидах формувалося з кінця ХІХ століття. Але значення цього слова стало значно ширшим, і поняття "хореографія" на сьогодні включає в себе і професійний класичний балет і народні танці, і бальні, і сучасні.

— Любов до танців мені прищепили ще у дитячому садочку. Але більш серйозно я стала займатися хореографією у шкільному віці, будучи учасницею танцювального колективу "Вікторія". Щоразу виходячи з іншими учасницями колективу на сцену, мені дуже хотілося донести до глядача усю красу, легкість, виразність танцю. Тоді й усвідомила, що все життя хочу присвятити хореографії і при цьому зробити свій внесок у її розвиток.

— Мабуть, і те, й інше. Проте ще раз зауважу, що незалежно від того, який вид професійної діяльності ви обрали у житті (будь-то хореографія чи, приміром, юриспруденція), щоб стати успішною людиною, потрібно наполегливо працювати над собою і впевнено йти до поставленої мети.

— У творчому плані особисто для мене, мабуть, немає абсолютно ніяких мінусів. Я маю "поле" для польоту фантазії, і це прекрасно. Крім того, хореографія дає чимало корисних навиків: гарну координацію рухів, розтяжку, гнучкість, міцну і пряму спину. Основним "мінусом" є матеріальна підтримка колективів, вірніше її відсутність. Адже сценічні костюми, декорації — все це на сьогодні ми придбаваємо за рахунок батьківських коштів учасників танцювального колективу, за що їм окреме спасибі. Але є у моїй професії і великий "плюс", який перекриває решту "мінусів" — це щасливі, радісні, палаючі оченятка дітвори, заради яких і хочеться працювати і творити.

— Спеціальність хореографа можна отримати в будь-якому навчальному закладі, що конкретно спеціалізується на питаннях культури та мистецтва. У свій час я обрала Луганський коледж культури та мистецтв, де отримала диплом молодшого спеціаліста. А потім продовжила навчання у Луганському державному інституті культури та мистецтв. Щодо предметів, то особисто я здавала на той час диктант з української мови та виконувала власну хореографічну постановку. Проте, зауважу, що щороку умови вступу до ВНЗ змінюються…

— На мою думку, ця спеціальність на сьогодні дуже затребувана на ринку праці, а тому й вибір тут широкий. Місцем роботи дипломованого хореографа можуть стати дошкільні навчальні заклади, школи, цирки, шоу-балети, театри тощо.

— Насправді, як і у всіх творчих людей, ідеї хореографічних номерів можуть приходити до мене спонтанно. Наприклад, коли я слухаю якусь цікаву музику, або ж це мій внутрішній стан, настрій, оточуюче середовище.

— Бажаю їм натхнення, успіхів, бути професіоналами своєї справи і постійно удосконалюватися!