Дива твої, Коломийчихо!

При вїзді в село Коломийчиха височіє памятник загиблим односельцям у роки Великої Вітчизняної війни. На постаменті стоїть солдат, на плечах якого розвівається плащ-накидка, лівою рукою він тримає автомат, а праву підняв угору, ніби намагається зупинити когось. По обидва боки памятника розмістилися стели, на яких містяться меморіальні дошки з прізвищами загиблих коломийчан. Одна стела була збудована одночасно з памятником у 1969 році. На ній викарбувані прізвища 126 загиблих земляків. Стелу, що розмістилася праворуч, було споруджено у 2008 році шкільною родиною, а кошти на дошку було зібрано громадою.

251 коломийчанин боронив свою Вітчизну, визволяв країни Європи. Літвінов П.В. загинув у Фінляндії, Кравцов С.В. — у Бухаресті, Берозник О.І. — у Польщі, Подзегун О.М. — у Німеччині…

У дні свят завжди приходять до памятника жителі та гості нашого села. Щороку 8 травня тут проходить факельна хода, вечір-реквієм, звучать імена всіх загиблих, запалюються свічки пам’яті. 9 травня, у День Великої Перемоги, коли животрепетним вогнем горять біля підніжжя Меморіалу червоні тюльпани, коломийчани вшановують память тих, хто врятував мир, тих, кому ми завдячуємо щасливими сьогоденням. Традиційно 1 вересня учні школи покладають до пам’ятника корзину квітів, а випускники дають клятву бути вірними Батьківщині, пройти життєвий шлях, памятаючи про тих, хто ціною життя відстояв, захистив Вітчизну та країни Європи.

Минають роки… Стає менше ветеранів… Але вдячні люди завжди памятатимуть своїх визволителів.