Найвище право - жить відверто
Серед людей на видноті,
Й з високим іменем померти
На безіменній висоті.
Померти – й знову відродитись
В піснях, у споминах, в синах...
Вітчизні вічно колоситись
На чесних наших іменах.
І. Низовий
До ювілейної 75-ї річниці від дня народження нашого відомого земляка, поета, письменника, прозаїка, публіциста, журналіста, редактора, громадського діяча, автора 106 (!) збірок поезії, члена Національної спілки письменників України, члена Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, лауреата республіканських премій імені Бориса Горбатова та імені Микити Чернявського, міжнародних літературно-мистецьких премій імені братів Лепких, імені Олекси Гірника та премії за кращий музичний твір-ораторію «Лелече» Івана Даниловича Низового у КЗ «НВК Сватівська ЗОШ І ст.-гімназія» відбулися тематичні виховні години, бесіди, уроки літератури рідного краю, бібліотечні уроки «Наш земляк – Іван Низовий». Учні 9-х класів (класні керівники О.О. Чумак і Н.М. Стешенко) запросили до себе бібліотекаря НВК Л.І. Славінську і провели зустріч у літературній кавярні «Іван Низовий – яскрава сторінка Луганщини літературної». Девятикласники погортали сторінки усного журналу «Життя прожити – не поле перейти», «Творча манера поета», «Різнопланова тематика поезій Низового», «Низовий і Сватівщина», «Поет і сьогодення», ознайомилися з життєвим та творчим шляхом поета, тематикою його творів, почули записи віршів Низового в авторському виконанні. Кожну сторінку супроводжували поетичні рядки талановитого поета та підібрані відеофрагменти, музичний супровід.
Іван Низовий – значуща сторінка в українській літературі, яка прикрашає й робить честь нашому письменству. Його поезії виховують почуття патріотизму, любові до рідного краю, до всього живого. Кожну поезію тут треба сприймати серцем – інакше не осягнути глибини авторської думки, його розуміння життя.
Одна з особливостей творчої манери Івана Низового – це надання образу ліричного героя автобіографічного характеру. До того ж здебільшого емоційна напруга досягається через зображення туги за втраченими в роки війни батьками, безрадісного й голодного дитинства, раннього змужніння. Немає справжньої поезії без любовної лірики, без оспівування цього старого, як світ, і завжди нового великого почуття, яке й робить людину людиною. Якщо б Іван Данилович Низовий був автором тільки своїх прекрасних творів про кохання, одне це давало б йому право зайняти гідне місце у вітчизняній літературі. Він завжди любив і шанував жіноцтво, захоплювався жіночою красою, жіночою душею. «Усе на світі від любові», – був переконаний поет. Для пізнього періоду творчості Івана Низового характерними є філософські роздуми про сьогодення, підсумовування своїх здобутків, життєвих перемог і поразок. Переважають сумні, мінорні настрої, бо навколишня дійсність і власне буденне життя залишають небагато місця для радощів:
Наївність втрачено з роками,
В усіх казок – сумний кінець,
На сторінках межи рядками
Нінащо вицвів промінець...
До теми патріотизму, національної свідомості, гордості за свій народ, любові до рідної мови Іван Низовий звертатиметься протягом усього поетичного життя.
Дуже цікавою була сторінка «Низовий і Сватівщина». Девятикласники дізналися, як було повязане життя Низового з нашим рідним містечком, скількох друзів він тут мав, де знаходиться меморіальна дошка, яку було відкрито 5 січня 2012 року в центрі Сватового, скільки яскравих поетичних рядочків присвятив нашому місту:
Тут я, їй-право, чуюся, як вдома,
Невимушено в мові та думках,
Не вимучених примусом,
І втома
Стає нараз соломяно-мяка
Й сонливо-колискова –
Рідна мова
Зціляє тіло й душу від тривог
Сучасних і грядущих...
Діти мали змогу прослухати пісню «Я Сватовим засватаний», яку на слова Івана Низового написав і виконав сватівчанин Василь Леоненко. Сватівський поет Сергій Зятєв присвятив другу І.Низовому декілька поезій, одну з яких – «Лист до Івана Низового» – ми прослухали під час зустрічі.
Нині як ніколи важливими й потрібними є для нас поетові уроки любові й віри в Україну. Віри й любові, які надихають на перемогу наших оборонців, а суспільство – на згуртованість і міць духу:
…Ніхто й ніщо не похитне
Моєї віри в Україну…
Хай світла доля обмине
Мій дім; зневажать хай мене
У ріднім краї… До загину
В душі палатиме одне:
Люблю і вірю в Україну!
На основі його збірок можна було б написати не один підручник, щоб навчати дітей джерельно-чистої української мови, яка йде від самого пракоріння, від душі народу. А нас усіх хай навчають людяності, щирості, небайдужості, чесності поетичні рядки Івана Низового.
Н.М. Стешенко
НатериторіюпотрапилибезпроблемівідразузнайшлинаробочомумістідиректорацьогозакладуВіруКоротких.Вонарозповіла,щопротягом ...
читать далее »
Бутиздоровим–модно,стильно,красиво! Процепідчасвиховногозаходу«Молодьобираєжиття»говорилиучнів10-11класівНВК ...
23березнядоСватівськоїЗОШ№2завіталамайстерДПТНЗ«Сватівськийпрофесійнийаграрнийліцей»Т.Г.Севостьяноваізметоюпрофорієнтаційноїроботи ...
Урамкахрайонного23-гофестивалю«Театральнавесна-2018»19березнятеатральнийколектив «Посмішка»СватівськоїЗОШ№2разомз керівником ...