Випадок з мого життя

    Я людина іронічна, люблю над кимось пожартувати. Необережна фраза, кинута в бік однієї знайомої, примусила мене 10 разів подумати, чи потрібно казати вголос те, що думаю. Вона (моя знайома) бігала за хлопцями, в прямому сенсі слова, по всій вулиці. Це звучало приблизно так:

    "Поділись секретом успіху".

    Вона була арматурна, до того ж, як-то кажуть, перша дівка на селі — незважаючи на те, що була страшнуватою.

    Потім вона кинула в мою адресу:

    "Я ж не така, як ти — не плачу за кожним хлопцем". В цей момент так хотілося її привалити чимось важким і великим. Та, на жаль, під рукою нічого не знайшлося, а моя кістлява рука, яка ще, не дай Боже, зламається, не розглядалась навіть як варіант.

    Після цього у мене з\\'явилося непереборне бажання записатися на курси якого-небудь виду бойових мистецтв і знайти собі хлопця. А то звикли ображати "маленьких", а ми ще дамо вам фору:) І в любовних питаннях теж:)