Олена Бачерікова: журналістка, туристка, майстриня декоративно-прикладного мистецтва

    Ім’я Олени Бачерікової, учениці 11-А класу ЗОШ №2, вже давно знайоме нашим читачам. Дівчина ось вже 5 років є незмінним кореспондентом дитячої газети. Та окрім того, що Оленка регулярно береться за журналістське перо, є серед її захоплень й таке, про яке не знали навіть ми, працівники редакції. Вже довгий час дівчина захоплюється бісероплетінням. У її колекції робіт  більше 50 виробів з бісеру! Брелоки на мобільні у вигляді тваринок та квіточок, прикраси, деревця — чого тільки немає у потаємній скарбничці дівчини.

    «І це ще не все, — усміхається Олена. — Бо дуже багато своїх робіт я дарую близьким та друзям на свята і просто так...» Бісероплетінням Олена займається з 4 класу. Чотири роки вона відвідувала гурток з бісероплетіння, що працює при РМЦ (керівник В.В. Пономарьова).

    Починала з простих речей, а зараз створює справжні шедеври.

    — І скільки ж це треба часу, щоб створити таку красу? — запитую в Оленки, милуючись «бісерним» деревцем.

    — В залежності від того, наскільки складна робота. Якщо це щось невеличке, то мені достатньо двох годин. Буває й так, що плету певну річ цілий день, а то й два. Але часу зовсім не помічаю, бо бісероплетіння — це заняття для душі. Займаючись улюбленою справою, я можу поринути у власні думки, помріяти про щось своє, дівоче...

    — Ну такі красиві роботи просто не могли не брати участь у творчих виставках...

    — Так, я виставляла свої роботи на конкурс «Замість ялинки букет», на «Слобожанському Спасі». Маю кілька грамот за участь. Але бісероплетіння — не єдине моє захоплення...

    — І чим ще любиш займатися?

    — У молодших класах я, мабуть, перепробувала все: займалася волейболом, малювала, відвідувала гуртки з лозоплетіння та солоного тіста.

    Останні два роки я захоплююся туризмом, є учасницею туристичних походів та походів на байдарках. Відчуваю серцем, що це — дійсно моє! Пісні біля вогнища, незабутні вечори у колі друзів, затишна атмосфера — це те, що неможна передати словами, те, що лишається у душі кожної людини назавжди...

    — У тебе залишився лише рік навчання у школі. Як плануєш будувати своє доросле життя?

    — Хочу вступити до педагогічого вузу на філологічний факультет, працювати вчителем. Звісно, не хотілося б кидати туристичні походи, тому, по можливості, буду продовжувати подорожувати...

    А ще хотіла б побажати всім читачам газети: пробуйте себе у цьому житті у всьому, доки не знайдете те, що вам до душі. І тоді ви будете у гармонії із собою і з навколишнім світом!