Особи, зазначені у пп. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон), для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів зобовязані вживати 4 основні дії: 1. Вживати заходів щодо недопущення виникнення реального та потенційного конфлікту інтересів. Цей обовязок стосується як особи, у якої можливе виникнення конфлікту інтересів, так і будь-якої іншої особи, зазначеної у пп. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону. Так, керівник особи, у якої може виникнути конфлікт інтересів, має уникати прийняття рішень або вчинення дій, що можуть створити передумови виникнення конфлікту інтересів у підлеглого. 2. Повідомляти про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів. У Законі не зазначено, у якій саме формі слід повідомляти про конфлікт інтересів. Однак Національне агентство рекомендує здійснювати повідомлення про реальний/потенційний конфлікт інтересів у письмовій формі з реєстрацією відповідно до існуючої системи діловодства. 3. Не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів. За порушення зазначеного обовязку передбачено адміністративну відповідальність згідно з ч. 2 ст. 1727 КУпАП. 4. Вживати заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, зобовязаний: а) після отримання повідомлення про наявність конфлікту інтересів прийняти рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів у підлеглої особи протягом 2-х робочих днів. Також керівник має повідомити відповідну підлеглу особу про прийняте рішення; б) якщо йому стало відомо про наявність конфлікту інтересів (від інших осіб, із повідомлень про корупцію, з листів Національного агентства тощо), вжити передбачених Законом заходів для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у підлеглої особи.