Податкова знижка для
фізичних осіб, які не є субєктами господарювання, – це документально підтверджена
сума (вартість) витрат платника податку – резидента у звязку з придбанням
товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом
звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного
оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у
вигляді заробітної плати, у випадках, визначених Податковим кодексом України(далі – ПКУ) (підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14
ПКУ).
Заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні
та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у
звязку з відносинами трудового найму згідно з законом (підпункт 14.1.48 пункту
14.1 статті 14 ПКУ).
Порядок застосування податкової знижки передбачений статею 166 ПКУ.
Згідно з підпунктом 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ передбачено, що
загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному
податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного
доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з
урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 ПКУ.
Враховуючи викладене, право на податкову знижку має фізична
особа-підприємець, яка є найманою особою, виключно до доходів, одержаних
протягом року у вигляді заробітної плати.