Про оподаткування доходу, отриманого від ломбарду внаслідок реалізації заставленого майна

Статтею 20 Закону України від 02 жовтня 1992 року №2654-ХІІ «Про заставу» (далі – Закон №2654-ХІІ) та ст. 589 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі невиконання боржником (позичальником) своїх обовязків перед ломбардом під час закінчення терміну дії договору позики кредитор, зокрема, ломбард, має право звернути стягнення за невиконаними обовязками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави.

Згідно з п.п. 165.1.16 пункту 165.1 статті 165.1 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у звязку з невиконанням платником податку своїх зобовязань за договором кредиту (позики), за умови що таке майно було придбано за рахунок такого кредиту (позики).

Водночас, якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю (стаття 25 Закону №2654-ХІІ). Враховуючи вищевикладене, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані платником податку внаслідок реалізації заставленого майна платника податку, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у звязку з невиконанням платником податку своїх зобовязань за договором кредиту (позики), за умови що таке майно було придбано за рахунок такого кредиту (позики) у сумі, що не перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя.

Однак, грошова сума, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду), є обєктом оподаткування у платника податку, якому вона повертається, тобто підлягає оподаткуванню ломбардом за ставкою 18 відсотків у порядку, визначеному статтею 168 цього Кодексу.