Відповідно до п.286.1. ст.286 Податкового
кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) підставою для
нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до п.288.1 ст.288 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за
земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої
влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі,
повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням
земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на
поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення
нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1
числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Для
визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки
державної або комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка
земельних ділянок. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних
ділянок за 2015 рік становить 1,433.
Відповідно
до діючого законодавства органи місцевого самоврядування можуть приймати пільги
щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Право на
пільгу у платника виникає починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому
виникло це право, тобто з дня офіційного оприлюднення акту органу місцевого
самоврядування, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк
введення цих актів у дію.