Волонтер – це слово таке ємне та багатогранне і водночас дуже просте й зрозуміле кожному. Ще недавно ми зовсім не користувалися ним і не розуміли його значення, наразі ж Сватівщина має злагоджену команду волонтерів, які виконують свою добровольчу місію за покликом серця. Їхня робота непомітна для мирного населення, але дуже значуща для військовослужбовців, які іноді усі свої сподівання покладають саме на них. Немає такого напрямку, де б не працювали волонтери, а ще вони звикли перетворювати бюрократичне державне «Ні» на волонтерське «Так». Така підтримка не залишається поза увагою військовослужбовців, і вони щиро дякують своїм помічникам, підтримують звязки, а іноді і нагороджують.
Нещодавно мешканець селища Нижня Дуванка В.В. Стешенко за волонтерську діяльність та допомогу отримав памятну медаль від 30-ї окремої механізованої бригади. Ми поспілкувалися з Віталієм Васильовичем, і ось що він нам розповів.
— Що спонукало Вас до волонтерства?
— Ще півтора року тому через наше селище проходила колонна 30-ї окремої механізованої бригади. Так сталося, що одна з машин зламалася, і військові були змушені зупинитися. Неважко здогадатися, що уся техніка була стара і потребувала серйозного ремонту, бо довгі часи вона не поновлювалося і знаходилася у занедбаному стані. Вже наступного дня колона вирушила далі, самотужки вирішивши проблему, та все ж я про всяк випадок дав командиру номер свого телефону. Вже через два дні мені зателефонували і попрохали допомогти. Звісно, я не зміг залишитися осторонь і почав шукати будь-які можливості для вирішення проблеми. Відтоді вже минув певний час. Я знайшов однодумців та напрацював певний досвід. Разом ми вирішуємо багато проблем військовослужбовців: продукти харчування, теплі речі, генератори, ліхтарики, батарейки, побутові речі. Одним словом все, що вкрай необхідно на передовій.
— Ви зазначили, що у Вас є однодумці. Це якась громадська організація?
— Ні. Скоріше це самоорганізація. Як показав час, саме об'єднання міських патріотів у регіональну «Самооборону», яку очолив Сватівський міський голова Є.В. Рибалко, стало запорукою миру на Сватівщині. Там, де "ополченці" не зустрічали опору, відбулися бойові дії і, як наслідок, — окупація. У нас, слава Богу, все інакше. Тодішні збори дали певний поштовх до майбутніх дій, і багато їх учасників стали на шлях волонтерства. Сьогодні я підтримую звязки з багатьма людьми, які колись згуртувалися у «Самооборону», іноді звертаюся до них за допомогою та співпрацюю з ними.
— Хто ще допомагає Вам?
— Рідні, колеги, учні, односельчани, сватівчани. Знаєте, волонтер – це лише айсберг, дії якого помітні усім, але за ним стоїть велика кількість людей, котрі по краплині збирають усе необхідне і надають підтримку. Допомога потрібна різна, тому ми вдячні всім, хто долучається до цієї благородної місії. Ще хочу окремо відзначити духовну допомогу, яку неможливо порівняти з тепловізорами чи генераторами, але недооцінювати її не можна. Я щиро вдячний директору Народного дому «Сватова-Лучка» Рибалці Олені Вікторівні, яка разом зі своїми творчими однодумцями двічі приїздили до військових на передову і давали концерти. Важко переоцінити таку допомогу, бо солдати щодня стикаються з реаліями війни, а тут на деякий час поринають у мирне, чудове, прекрасне, життя і подумки повертаються додому. У такі миті розумієш, що найбільша цінність — людські душі, а виступи артистів — своєрідна емоційна терапія.
— Віталію Васильовичу, Ви опікуєтеся долею лише 30-ї окремої механізованої бригади?
— Впродовж усього часу перебування вищезгаданої бригади на Луганщині ми намагалися всіляко підтримувати її, потім частину було перекинуто на Донеччину, але звязок ми підтримуємо постійно.
Ми реагуємо на будь-яке звернення про допомогу, бо волонтерська діяльність не має обмежень. Так, наприклад, наша допомога надходила на 24, 29, 30 та 31 блокпости, а також на блокпост у Новотошківці. Таких гарячих точок багато.
— Ви очолюєте ДЮСШ у Нижній Дуванці і ведете секцію з футболу в учнів початкових класів. Чи відчуваєте Ви підтримку своїх вихованців?
— Безумовно. Діти роблять свій посильний внесок у волонтерську справу. Іноді бачу, що дитина економила гроші на придбання шкарпеток, леза чи чогось іншого, і важко приймати такі речі, але відмовити не можу, бо розумію, що їх вчинок свідомий. Не можна знецінювати допомогу дитини, аби вона не зневірилася, не втратила високих поривів душі. Діти прагнуть бути потрібними, вони чітко усвідомлюють необхідність такої діяльності, і головне – вони справжні патріоти, які вміють співчувати і боротися.
— А чим для Вас є волонтерство?
— Волонтерство – це частина довгого складного шляху, який Україна долає до ПЕРЕМОГИ, до НЕЗАЛЕЖНОСТІ.
— Віталію Васильовичу, вітаємо Вас з такою дорогою, почесною відзнакою і бажаємо Вам миру, добра, любові, гарних помічників та легких доріг. Хай якнайшвидше волонтерська діяльність на Україні набуде іншого спрямування — на мирне майбутнє, розвиток та розбудову держави.
Спілкувалася Юлія ОГДАНСЬКА
Інтерв'юздиректоромКУСРЦ"Спортдлявсіх"ОлегомАнатолійовичемПодзєгуномстосовнозакінченняЧС-2018зфутболу
...
читать далее »
«НасесіїОржицькоїрайонноїрадимісцевідепутати
прийнялирішенняпередатиприміщення,вякомузнаходитьсякомунальнагазета,з
балансуКП«Редакціягазети«Оржицькі ...
Уминуломуномері«Сватівськихвідомостей»підрубрикою«СерцеВсесвіту-людина»булаопублікованазамітка«Голодранцігопдокучі»,деавтор ...
1серпнявідбулосяпершезасіданняконкурсноїкомісіїздоборукандидатівнапосадукерівниківзакладівкультуриСватівськогорайону.
Заофіційноюінформацією,на ...
Аграріїзаєдинуоб'єднанутериторіальнугромадузцентромуСватовому,абоЗвинувачуватимивміємо,аотвибачатися-ненавчилися.
У ...