21 листопада вся Україна відзначала День Гідності та Свободи. Не стала виключенням і Коломийчиська ЗОШ І-ІІІ ст. 12 листопада вчитель історії Ольга Миколаївна Галушко провела загальношкільний захід для старших класів «Чи легко бути патріотом?». На цьому заході були присутні вчителі, голова сільської громади, старшокласники та мами воїнів АТО наших земляків.
Чи легко бути патріотом? Ми нечасто замислюємося над цим питанням і не завжди можемо пояснити цей термін, або ж пояснюємо його якось скупо, не пропускаючи його суть через своє серце. Хто такий патріот? На що здатні люди заради своєї Батьківщини? Чи можемо ми вважати себе патріотами?
Досить було подивитися в очі солдатських матерів, наповнених любовю та тривогою, щоб дати відповіді на ці запитання. Найважливіше для кожної людини — її родина, домівка, друзі, робота. А це і є Батьківщина, це і є те невмируще, незмінне, вічне, що плекає життя, робить його доцільним, яскравим і незабутнім.
Ніхто не залишився байдужим: учні емоційно висловлювали свої власні думки про патріотизм як рису характеру, як необхідну умову існування. Кожен розумів, що Україна і українці — це одне ціле, нероздільне, як сімя, як вічні цінності, як небо і зорі.
Уважно слухаючи розповіді мам про побут та військові буденні справи їхніх синів, про щоденні подвиги військовослужбовців на передовій, про небезпеку, що чатує їх кожної хвилини, діти робили свої власні висновки, висловлювали думки.
Всі зрозуміли, що патріотом бути нелегко — і легко водночас.
Важко переступати через свій страх, власні амбіції, змінювати звичний ритм життя, жертвувати своїм часом, здоровям і силами. Не кожен здатен змінити тепле та затишне житло на холодний і вогкий бліндаж.
Але легко віддати своє життя за своїх дітей, рідних. І стають неважливими гроші, добробут, статус. Є тільки одне бажання: жити в мирі і злагоді, шанувати і любити свою землю, своїх батьків, берегти дружбу як благо, що не має ціни.
Ще більшої емоційності надавали розмові фрагменти кінофільму та фотографії з місць бойових дій.
Щоденний, щохвилинний подвиг українських солдатів, у минулому звичайних школярів, спонукає замислитися кожного про ціну миру, про своє власне місце у житті Вітчизни, свого народу. Коли завершився захід, ні у кого не було сумнівів, що патріотом бути необхідно, бо в українців патріотизм у крові, бо вони не можуть жити без своєї землі, своїх родичів та своєї домівки. Ще сотні років назад наш народ проливав кров за свою Батьківщину, а подвигом наших співвітчизників в роки Другої Світової війни ми будемо пишатися вічно, і завжди будемо вшановувати людей, котрі віддавали своє життя за майбутнє своїх дітей — наше майбутнє.
Ми будемо пишатися подвигом українців, які долали наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, стояли, змінюючи історію, на Майдані, летіли в космос, лікували, навчали, оберігали, робили відкриття в українській науці, будували, вирощували хліб, писали книги…
Не перерахувати досягнень, звершених людською працею, терпінням, бажанням, талантом і патріотизмом.
Давайте любити свою Батьківщину, працювати на її благо, прославляти і оберігати її!
Редакційна колегія школи