«Плаче жовтень холодними сльозами» - каже нам народне прислівя. Справді, погода останнім часом не викликає захвату. Однак приємною звісткою стало оголошення Президентом 14 жовтня Днем захисника України. І студений осінній день обєднав у тепле коло учнів Гончарівської школи та гостей - воїнів АТО.
«Козацькому роду нема переводу» - під таким девізом пройшла виховна година «Слава незламним» для учнів 9-11 класів, яку підготували учитель української мови П.В. Мокрушина та класні керівники М.І. Муратова та О.В. Кайнара. На захід завітали військові, котрі проходять службу у Сватівському районі: В.І. Юхименко, Б.М. Вегера, І.М. Бойко, В.В. Биков, О.А. Паталаха, Радзієвський В.В. Також були присутні селищний голова Є.С. Книш, директор школи С.В. Вегера та ЗДНВР С.А. Колєснікова.
«Вони вже тут» - передавали учні один одному, мов по радіо, тільки-но військові переступили поріг школи. Діти помітно хвилювалися. Так, хлопці 9-го й 11-го класів ретельно готувалися, аби гідно представити свій виступ на суд почесних гостей - сучасних лицарів.
Знаменно, що три свята збігаються в один день: і Покрова, і День українського козацтва, і День захисника України. Саме тому виховна пройшла у формі літературно-музичної композиції. Варто зазначити, що в її основу було покладено вірші Ю. Супрун та М. Міхайліної: «Мої листи в твоїх руках», «Квітневий сніг», «Вона вже не та».
Заповіт батька маленькому синові у виконанні Я. Скрибака та О. Коротких став настроєвою нотою заходу. Оформлення в кольорах державного прапора, використання мультимедійних технологій, показані фотографії дружин та матерів військових у національних костюмах мали донести думку про те, що на захисників чекає вдома українське жіноцтво.
Школярі згадали й цитати з пісень загиблого Андрія Кузьменка - «воїна світла», громадянина й патріота. Рядки автора й виконавця, сповнені болю й переживань за долю України, вражали в серце.
Наприкінці заходу гості та учні школи побудували із жовтих та блакитних папірців умовний мур захисту нашої держави. Військові невимушено спілкувалися з дітьми, фотографували й знімалися самі.
Після виховної години директор школи С.В. Вегера запросила всіх присутніх на концерт, присвячений Дню українського козацтва. На сцені прозвучало безліч пісень та гуморесок. Уміло підготовлені ЗДВР А.В. Лебединець, педагогом- організатором Коротких В.М. та класними керівниками номери викликали бурю оплесків.
Діти поставилися до заходу дуже відповідально: усі учні - від 1-го до 11-го класу - узяли активну участь в урочистостях. Але найбільшим артистизмом відзначився 4-й клас, який презентував найоригінальніші виступи.
Майстерними диригентами можна назвати ведучих - педагога-організатора В.М. Коротких та ученицю 11-го класу Р. Карапетян. Ліричні балади з вуст М. Метельської, матері А. Лебединець і дочки І. Алдакимової-Лебединець дивовижним візерунком лягли на канву свята. І гумористична сценка - зустріч Марусі Кайдашихи та Проні Прокопівни, представлені І. Гнененко та Є. Романюк, не залишили глядачів байдужими. Однак найбільш зворушливими були пісні маленьких виконавців: учениць 2-го класу А. Радзієвської та 3-го класу О. Соболь.
Слово було надано і шановним гостям, які не лише щиро вітали глядачів, а й читали власні вірші. Твори І.М. Бойка про друга, рідне село дуже сподобалися учасникам свята. Але запала в серце все-таки поезія про маму.
Усі присутні були в доброму гуморі та отримали безліч позитиву! Крім того, школа та військові обмінялися подарунками. Діти вручили воїнам обереги-соняшники з атласних стрічок, а також домашнє варення, передали міні-листівки військовим від 7-го класу, вірш Ю. Супрун «Герой - то слово голосне». Гості теж залишили учням школи солодкий подарунок - пакунок згущеного молока.
Школярі не забули вшанувати й память загиблих під час Другої світової війни. Діти вірять у те, що майбутнє України - у руках захисників:
Хай кульки, а не кулі,
Летять в височину.
І спогади минулі
Про ту страшну війну
Під мирним, світлим небом
Лиш хмаркою майнуть.
Учениця 9-го класу А. Алдокімова