1. Кілька років тому в Польщі величезної популярності набув слоган “Zabierz babci dow?d” (забери в бабусі паспорт). У такий дотепний спосіб польська молодь протестувала проти того, аби пенсіонери визначали, у якій країні жити їм – молодим, освіченим, сучасним полякам.
Звичайно, це гіпербола, полемічний прийом. Ніде в світі немає обмеження права голосувати за верхнім порогом віку. Найстарша людина має право голосу, і не можна серйозно закликати перешкоджати цьому у будь-який спосіб.
Але! Категорично неправильно, аби наші бабусі стрункими шеренгами ходили на вибори і обирали своє минуле, а молодь, люди середнього віку зомбували самі себе твердженнями: мій голос нічого не вирішує, все вирішено за нас, вони там вже написали, хто переможе… Категорично неправильно, щоб за рахунок своєї арифметичної більшості твоє майбутнє перекреслювало старше «совєтське» покоління, привчене до безмежного терпіння і похнюпленого мовчання. Категорично неправильно, щоб колишні радянські люди, які не бувають далі свого райцентру, тягнули нас у безодню власних спогадів. Люби старших, поважай їх – але не дай їм прийняти рішення, доленосне для нас всіх. Так, покоління, обернене на радянський псевдосоціалізм, має право на свою ностальгію. Але ми маємо право не дати їм можливості прирікати цілу країну на шлях у минуле. Вони не винні. Ми їх маємо по-своєму любити і шанувати. Але нам треба йти своєю дорогою. Дорогою ВІД… Дорогою у світ свободи, різноманіття, прав людини.
Подивіться, старе покоління хоче змін, голосує за зміни – за повернення у СССР. Бачте, їм не все одно, де помирати. А чи ж тобі все одно, де жити?
Отже, не ходи на вибори ні 25 жовтня, ні будь-коли ще, якщо хочеш, щоб Україна роками товклася на місці, поки сусіди (не маю на увазі Росію) розвиваються і багатшають.
2. Подивіться, як змагаються за перемогу на виборах різного роду шахраї, крадії, ті, хто за освітою, віком, попереднім досвідом явно не зможуть ефективно керувати містом чи районом. Вони страшенно хочуть вирішувати твою долю, тим більше, що тобі на неї начхати. Вони хочуть красти гроші, виділені на ремонт і будівництво доріг, парків, спортмайданчиків, водогонів у твоєму місті – тисяч простих і необхідних речей, без яких життя є диким, некомфортним і небезпечним.
Отже, не ходи на вибори ні 25 жовтня, ні будь-коли ще, якщо хочеш, щоб якісь «вони» мали все і каталися Європою, а ти «стріляв» пятірку до зарплати і гнув спину на «дядю» у Москві.
3. Боротьба за рівне право обирати і бути обраними тривала віками. Право голосу для жінок стало частиною міжнародного права лише у 1948-му році! Багато людей втратили майно, репутацію, свободу, здоровя, життя, щоб право голосу отримали жінки, бідні, темношкірі, індіанці, представники не панівних релігій… Наше право безперешкодно і таємно висловити свою думку про будь-якого кандидата і обрати кращого – нехай хоч поки й з гірших… Воно дісталося нам даром. Але дорого коштувало дуже пристойним людям. Не ходи на вибори, якщо для тебе нічого не варта їхня жертва, їхній подвиг.
В Україні кожен має право не ходити на вибори. У нас дуже щедра і лояльна до громадян країна. Але так є не всюди. Деякі країни рахують тих, хто не прийшов голосувати, і кількість таких впливає на легітимність виборів. Переможець має набрати більшість голосів не тих, хто прийшов на дільниці, а всіх зареєстрованих виборців. У 25 країнах введене обовязкове голосування. В Австралії, наприклад , якщо не прийшов на дільницю – маєш пояснити. Якщо причина не поважна – штраф до 70 доларів, громадські роботи або вязниця. В Турції штраф – 5 турецьких лір (5 доларів США). В Перу і Греції несвідомим громадянам можуть відмовити в отриманні державних послуг.
Дуже радикальна в цьому відношенні Бразилія. Якщо бразилець, віком за 18 років, пропустить вибори без поважної причини, йому не видадуть паспорт, допоки він не проголосує на наступних виборах. Якщо хворий – принеси довідку від лікаря. Якщо поїхав на відстань більшу 500 кілометрів – принеси довідку від полісмена. Тут дозволено не голосувати неписьменним. Відчуваєте ставлення: якщо не голосуєш, ти або дурний, або злочинець. Така ж поступка для дурних є в Еквадорі.
У Сингапурі голосування обовязкове для громадян старших 21 року на 1 січня року виборів. Бельгійських виборців, які кілька разів ігнорували вибори, можуть позбавити деяких прав. Якщо болівійський виборець не бере участі у виборах, він три місяці не зможе знімати свою зарплату з банківського рахунку.
А Україна – щедра. Вона панькає виборця, неначе немовля. Веде реєстр, надсилає запрошення, бігає до нього зі скринькою додому, в лікарню, у вязницю. А потім слухає, як зріла, сповнена сил, перспективна людина лає владу, яку для неї обрали пенсіонери, сусіди, куплені за гречку або гроші.
Ні, не ходіть на вибори! Не ходіть ті, хто вважає право вибору прокляттям, важкою працею тієї частини тіла, де мав би бути мозок.
“Здійснено в рамках проекту «Інформаційна кампанія за підвищення зацікавленості виборців у реалізації свого права на місцевих виборах 2015 року» за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів не обовязково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Completed within the limits of the project “Information campaign for raising interest voters exercise their right to local elections 2015” supported by the Democracy Grants Program of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.”
Інші публікації, анонси та проведені заходи ГО «СЦПІК» Ви можете знайти на інтернет-сторінці «Вибори у Сватове» за посиланням http://svu.secom.lg.ua/
Координатор проекту – І.Чорнобай