Осінь… Чудова пора року – нежарке сонце, помірний вітерець і жовте листячко, яке танцює свій останній танок. Осінь – це пора зрілості. Напевно, недарма саме восени, 1 жовтня, відзначають свято літніх людей – зрілих, мудрих, добрих, привітних і щирих. Але, на жаль, – вже не таких сильних, здорових і витривалих, як замолоду. Багато з них у такому віці потребують допомоги і догляду.
На Сватівщині є заклад, що піклується про стареньких людей – Сватівський обласний будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, який 84 людини вважають свою домівкою. На сьогодні в інтернаті мешкає 48 жінок та 36 чоловіків, серед них – 26 інвалідів. Найстаршій мешканці інтернату П.С. Шубіній незабаром виповниться 96 років, а наймолодшій підопічній Кислиці І.М. – 32. Довше за всіх в інтернаті мешкає О.В. Бутенко, а саме: 22 роки. Також в інтернаті живуть три сімейні пари, дві з яких познайомилися та побралися в стінах цього закладу.
Гірко усвідомлювати, що часто в силу різних обставин люди залишилися наодинці зі своєю бідою. Та саме завдяки інтернату вони знайшли прихисток і увагу, любов і розуміння, чуйність і піклування. Особливо цінують це ті, хто сам раніше турбувався про інших, як, наприклад, Моісеєнко С.К., що 21 рік працював лікарем Міської станції швидкої медичної допомоги м. Одеси і звідки пішов на пенсію, як Чепіга Н.М., яка все своє життя присвятила колгоспному господарству, як Бублій О.Д., котрий більшу частину трудової діяльності був головним інженером-механіком сільського господарства. Список людей, різних за професіями і за віком, чиї долі були неоднаковими, а зєдналися в цих стінах, доволі великий.
Старість – вік, який заслуговує на повагу. Люди з початку віків зрозуміли, що саме старість – це досвід, мудрість, виваженість та прозорливість. У старійшин молодь завжди вчилася життю, вчилася шанувати тих, у кого за плечима – довга й непроста дорога.
Працівники Сватівського обласного будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів з особливими почуттями розповідають про своїх підопічних, про спільний для них великий привітний будинок, що став рідною домівкою для багатьох літніх людей, врятувавши їх від самотності і безпорадності.
Такий зворушливий, теплий і водночас неформальний опис своєї установи не міг не зацікавити, і тому ми завітали до будинку-інтернату на захід, присвячений Дню людей похилого віку та Дню ветеранів. Перше, що впадає в око – впорядкований, чистесенький, квітучий двір, де відбувається концерт працівників районного будинку культури для підопічних закладу. Всі мешканці будинку чепурненько, святково вдягнуті, дехто з них дбайливо вкритий ковдрою, і найголовніше – на усіх обличчях спокій та усмішка. Це й не дивно, бо увесь згуртований колектив закладу на чолі з Н.І. Захарченко вважають своїх підопічних своїми рідними.
Красиві, затишні, зі смаком облаштовані приміщення, квітники, альтанки, надання медичних та профілактичних послуг – про все це дбають тут щоденно. А які цікаві різноманітні конкурси проводяться у колективі та серед підопічних, аби життя не було одноманітним та сірим. На особливу увагу заслуговує й харчування у цьому закладі – його працівники піклуються про те, щоб їжа була різноманітною, корисною, а головне – смачною, як вдома. У цьому колективі не має випадкових людей, всі працівники – люди небайдужі, добрі, турботливі, чуйні, здатні на терпимість та милосердя. Вони завжди поділяють сумні та радісні події життя своїх підопічних.
Наприклад, подарунку від благодійного фонду Романовського – милицям та сучасним ходункам на колесах – вони раділи всі разом, бо така допомога суттєво полегшить життя як мешканців, так і працівників. А ще у Сватівському обласному будинку-інтернаті для громадян похилого віку та інвалідів відбуваються позитивні зміни – утеплюються два корпуси та будується зручний пандус.
За словами Н.І. Захарченко, заклад постійно оновлюється і є одним з найкращих завдяки працьовитим рукам його колективу. «Я люблю всіх працівників нашого закладу, бо вони не тільки чудово виконують свої обовязки та володіють необхідними людськими якостями, наш колектив ще й талановитий та заповзятий, ніколи не зупиняється на досягнутому. Приміром, ми плануємо для своїх підопічних створити гурток з рукоділля та встановити компютери.
Я вдячна усім за співпрацю, за вміння створити справжній домашній затишок, за бажання допомогти нужденному, за тепло й милосердя, які вони дарують нашим підопічним. Хай Господь береже усю велику родину нашого будинку-інтернату від усіляких негараздів, дарує мир та спокій, добро та любов» – підсумувала нашу зустріч Наталія Іванівна.
Юлія ОГДАНСЬКА
Інтерв'юздиректоромКУСРЦ"Спортдлявсіх"ОлегомАнатолійовичемПодзєгуномстосовнозакінченняЧС-2018зфутболу
...
читать далее »
«НасесіїОржицькоїрайонноїрадимісцевідепутати
прийнялирішенняпередатиприміщення,вякомузнаходитьсякомунальнагазета,з
балансуКП«Редакціягазети«Оржицькі ...
Уминуломуномері«Сватівськихвідомостей»підрубрикою«СерцеВсесвіту-людина»булаопублікованазамітка«Голодранцігопдокучі»,деавтор ...
1серпнявідбулосяпершезасіданняконкурсноїкомісіїздоборукандидатівнапосадукерівниківзакладівкультуриСватівськогорайону.
Заофіційноюінформацією,на ...
Аграріїзаєдинуоб'єднанутериторіальнугромадузцентромуСватовому,абоЗвинувачуватимивміємо,аотвибачатися-ненавчилися.
У ...