Та є громади, які всіляко намагаються уникнути такої сумної статистики. До таких ми можемо сміливо віднести й Коломийчиську, про яку вже неодноразово розповідали у нашій газеті, але якщо громада дієва і намагається не лише вистояти у важкий час, а й розвивається — вона заслуговує на постійну увагу та наслідування.
Ми спробуємо уникнути формальностей і показати життя громади з погляду подорожнього, а також зрозуміти, у чому секрет коломийчан.
Наближаючись до села Коломийчиха, відразу помічаєш, що життя тут вирує, а не згасає, і воно приємно відрізняється від тієї картини, яку ми навели вище. Узбіччя дороги покошені, а трішки далі, на місці, де були видалені біологічно застарілі тополі, вже піднімається молоденький парк. Для того, аби саджанці сосни, катальпи, берези і ялівця краще прийнялися, працівниця з благоустрою ретельно поливає кожне деревце. (До речі, така штатна одиниця є не у кожній громаді). Квітники біля впорядкованого меморіалу на честь односельців, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, біля школи, сільської ради, контори ППА «Лан», магазину, церкви, приватних подвірїв тощо. Взагалі з метою благоустрою села було висаджено 100 кущів троянд, але тут є і лілії, петунії, айстри .... Такі різнобарвні яскраві оази прикрашають село і роблять його затишним, красивим, а головне — живим. Та коломийчани у питанні благоустрою не обмежилися лише квітниками, власними силами вони відновили автобусну зупинку, облаштували дошку оголошень, роблять покіс трави на стадіоні, вирубують верби, а ще взяли участь у проекті «Покращення умов виховання дітей через облаштування дитячих майданчиків» (за підтримки німецького посольства у м. Донецьк) і отримали дитячий майданчик для дітлахів, який розмістили на подвірї школи, де діти із задоволенням проводять свій вільний час. Взагалі розуму та кмітливості коломийчанам не позичати. Завдяки їхній активній участі у різних проектах, грандах та конкурсах було отримано кошти від Проекту ЄС –ПРООН, а також залучено з обласного, районного, місцевого бюджетів і від мешканців громади кошти, які спрямовуються:
- на реконструкцію мережі водопостачання в селі (всього було замінено 4500 м системи центрального водопроводу та 6000 м розводки);
- у КДНЗ «Калинка» замінено 16 вікон на металопластикові (садочок відвідує 18 діток, працює 1 різновікова група від 2 до 6 років; дошкільнята навчаються за програмою «Упевнений старт – підготовка до школи»; черги до закладу немає);
- у школі, за результатами конкурсу у міні-проекті, буде замінено покрівлю (І етап), 42 вікна на енергозберігаючі та 2 дверей (ІІ етап). Нині це школа з найбільшою чисельністю учнів у сільській місцевості;
- у клубі замінено вікна, 2 дверей, систему опалення і водопостачання, котли, електропроводку, каналізацію, відремонтовано дах та зроблено утеплення приміщення, поштукатурено та пофарбовано стіни на першому поверсі. До речі, з понеділка розпочалися роботи з ремонту другого поверху будівлі (на даний час Коломийчиська громада отримала позитивний результат у конкурсі «Реконструкція залу Коломийчиського сільського клубу», і вже невдовзі отримає кошти на ремонт актової зали та обладнання тренажерної кімнати).
Хоча клуб ще не повністю відремонтований, тут вирує активне життя. З відкритих вікон лунає весела музика — це дітлахи у відремонтованому фойє репетирують концертну програму до 350-річчя села, яке громада святкуватиме у серпні. Але й увечері ця будівля не буває порожньою — тут проводяться дискотеки та грають у настільний теніс.
Коломийчани сподіваються, що вже скоро у сільському Будинку культури запрацює Центр надання адміністративних та соціальних послуг, де не тільки відпочиватиме молодь, а й розміститься бібліотека, яка нині налічує приблизно 6000 книг, та сільська рада, і почне функціонувати інтернет-мережа.
Погодьтеся, такі здобутки та перспективи є не у кожному сільському населеному пункті, а головне — не кожна громада може похвалитися таким небайдужим та активним сільським головою. Зі слів коломийчан, Н.В. Чуніхіна — дуже енергійна і заповзята жінка, почату справу намагається виконати якнайкраще і завжди доводить її до кінця. Були часи, коли вони сумнівалися, що жінці стане до снаги нести тягар, який не кожному чоловіку під силу, але згодом люди переконалися у її цілеспрямованості та силі, а головне — побачили перші результати. Зараз Надія Василівна згуртувала навколо себе молодих, енергійних працівників, які разом з нею роблять усе, щоб змінити життя на краще. Якщо раніше село згасало, то тепер молодь до села повертається, люди працевлаштовані (усього 6 безробітних та 22 працюють за межами громади). Та й з патріотичним вихованням усе добре — молоді хлопці не ухиляються від призову, і вже 4 коломийчан захищають країну у зоні АТО, а ще — Коломийчиха стала другою домівкою для сімей-переселенців.
Не забувають у селі й про духовні цінності. За три роки відновлено старовинний храм, у якому раніше розміщався спортивний зал. Будівля була без вікон та дверей, а дах протікав. Зараз службу у храмі відвідують не лише коломийчани, а й мешканці сусідніх сіл, святкують свята, проводять обряди.
Наша розмова з Коломийчиським сільським головою Н. В. Чуніхіною починається з того, що вона висловлює щиру вдячність своїм однодумцям, які разом з нею відшукують підходящі проекти та гранти, пишуть програми, беруть участь у різних конкурсам, намагаючись «завести» гроші до громади. І насамперед Надія Василівна дякує людям, котрі підтримують її починання, орієнтовані на перспективу, довіряють їй і допомагають. Чимало теплих слів ми почули про ППА «Лан» на чолі з Н.М. Надолею. За словами сільського голови, цей колектив робить левовий внесок у розвиток і підтримку села, надає робочі місця і всіляко допомагає громаді. Не залишилися поза увагою й інші фермерські господарства та одноосібники, що також є постійними і надійними помічниками сільської ради.
Взагалі відмінною рисою Колимийчиської громади стали схвальні, задоволені відгуки як з боку селян про сільського голову, так і теплі слова самої Надії Василівни про односельчан. Таке порозуміння і підтримка є скоріше винятковим, а не звичайним явищем. Під час спілкування відчувалося бажання коломийчан й надалі здійснювати зміни на краще, і вони вже знають, на що саме спрямувати свої зусилля — ремонт у фельдшерському пункті, асфальт на шкільному подвірї тощо. Головне, громада чітко визначила свої пріоритети — створення гідних умов для населення.