Так склалося, що наше видання друкується у Купянській друкарні, тож щотижня ми відвідуємо сусідній район і мимовільно робимо певні порівняння у будь-яких площинах життєдіяльності.
Є у наших сусідів як позитивне, так і негативне. Наприклад, низькі ціни і широкий вибір товарів і продовольчої, і промислової групи – це давно не дивина, і більшість комерсантів їздять на оптові бази за закупками саме сюди. (До речі, оптова ціна від роздрібної відрізняється у копійках, чого не скажеш про націнку, яка зростає, мов на дріжджах, після потрапляння на сватівські прилавки.) Що стосується негативних проявів, то тут і гадати не треба, бо недосяжним переможцем у рейтингу «ЖАХ» є дороги, і не важливо — міського чи державного значення. А ще у наших сусідів є те, про що ми мріємо і завзято сперечаємося – басейн. Знаходиться ця споруда у Купянську-Вузловому, тож поки друкувалася газета, була можливість скористатися вільним часом і відвідати цей обєкт, аби дізнатися про його утримання і рентабельність.
Ще на підїзді до спортивного комплексу (басейн, тенісний корт, стадіон, майданчик з тренажерами) відразу впадає в око впорядкованість і чистота (у Сватовому теж планується створення корту і футбольного майданчика поруч з басейном, принаймні на плані-схемі вони є). Звертаю увагу на майже порожню автостоянку, і на думку спадає: можливо, зранку басейн не працює. Але тільки відчиняю вхідні двері, відразу помічаю відвідувачів. Приємно відзначити, що з 8 купянчан, які зранку відвідали заклад, шестеро — пенсіонери. Цей факт здивував і потішив, бо люди поважного віку здебільшого обирають відпочинок перед телевізором. Мій подив помічає працівниця басейну, яка відразу підійшла і запропонувала допомогу.
- Доброго дня, ви до басейну, сауни, чи на масаж?
- Ні. Хочу подивитися на ваш заклад і дізнатися про його роботу. Я зі Сватового, і у нас теж будується басейн, тож хотілося б поставити декілька запитань стосовно цього обєкт.
- Будь ласка. Вам хто потрібен — головний інженер, економіст, керівник, інструктор? Будь-хто з вами залюбки поспілкується.
- Почнемо, мабуть, з головного інженера. Бо до нього запитань найбільше.
Вже за хвилину мене провели до спеціаліста, яка без будь-яких перевірок документів, зволікань чи відмовок розгорнула техдокументацію і почала розповідати про «начиння» і роботу басейну. Знаєте, така приязнь і повага до людей, які, зрозуміло, відволікають від роботи, дуже вразила і сприяла відвертій розмові.
- Ви вибачте, будь ласка, але у нас сьогодні триває перевірка статуправління, тому економіст і директор зайняті, але я спробую надати вам вичерпну інформацію.
- Спасибі. Людмило Михайлівно, дивлячись на всю цю документацію, усвідомлюю, що уся інформація стосовно техоснащення не дуже зрозуміла для пересічного читача, а мені б хотілося донести їм необхідну інформацію, як то кажуть, «людською мовою».
- Спробую. Відразу зазначу, що наш комплекс побудований ще в 1965 році і належить Укрзалізниці, яка й фінансує його утримання. Сьогодні наша галузь переживає не найкращі часи, і ми небезпідставно побоюємося скорочення та передачі нас на місцевий бюджет, бо якщо умовно ми заробляємо 100 000 грн, то на утримання йде 500 000 грн на місяць (це лише басейн). Звісно, таких коштів у міському бюджеті немає — і тоді нас чекає закриття. Кілька років тому Купянський цукровий завод вирішив зробити оздоровчий комплекс (басейн менший за наш) на базі однієї з місцевих шкіл. На документацію, будівництво, оснащення, опорядження були витрачені мільйони, також було обраховано вартість послуг, які надавалися, раціонально використовувалася електроенергія, вода та газ. Але вже через два роки басейн став таким фінансовим тягарем, що почав підводити власника до банкрутства, і тоді було вирішено його закрити. На сьогодні ми єдиний заклад де купянчани можуть поплавати.
- А скільки вартує утримання вашого басейну в місяць?
- Чаша басейну має розмір 25 м на 7 м, а це 260 м куб. води. Наповнюємо басейн водою ми у вересні, а зливаємо наприкінці травня. Як ви розумієте, вода потребує постійної фільтрації й підігріву, і цей процес припиняти не можна. До того ж, окрім підігріву основної маси води, відбувається підігрів води, яка пройшла очищення, а також води, яка поповнюється внаслідок переливу (втрата води через борти) і води, яка подається до душових. Загалом за добу на долив, душові (обовязкове купання до і після басейну) та прибирання використовується приблизно 12 м куб. води. Таким чином, за місяць ми використовуємо 350-400 м куб. води. Яка сума виходить, я казати не буду, бо у вас інші тарифи на воду, і, при бажанні, ви зможете самостійно підрахувати витрати. Далі: електроенергія – 6700-7200 кВт за місяць зимою (фільтрація, насоси, бойлерна, підготовка води, освітлення, фени й т. ін.). Додам, що у нас на електроенергію також діє свій тариф, який відрізняється від тарифів інших підприємств. А от про кількість витраченого газу на місяць скажу: 7000-8000 м куб., і вартує це приблизно 67200 грн (опалення і підготовка гарячої води).
- Недешево! А якщо використовувати котли на твердому паливі?
- Що Ви, це утопія. Нагріти таку кількість води та забезпечити належну температуру у приміщеннях можна лише при постійній роботі котлів. Є певні нормативи та температурні режими, які порушувати не можна. Наприклад, температура повітря у басейні повинна бути 24 градуси, а води у чаші – 25-27, також є температурні вимоги й до інших приміщень (роздягальні, медкабінет, хол тощо). Взагалі нормативів потрібно дотримуватися в усьому, інакше можна побудувати гарний басейн, а через якусь дрібницю, приміром, як завузькі двері або замала кількість душових точок, його просто не введуть в експлуатацію. Нюансів дуже багато, і тому потрібно враховувати вимоги пожежників, санстанції та енергетиків.
- Вашому закладу вже більше 50 років, а судячи по зовнішньому вигляду, важко у це повірити. Чи змінювалося оснащення та чи відбувалася модернізація басейну, і якщо так, то скільки це коштувало?
- Так, в 2000-2001 роках у закладі відбулася реконструкція, було замінено деякі агрегати та установки, але значна частина залишилася з радянських часів. Загальну суму витрат сказати не можу, та й ціни з того часу суттєво змінилися. Наприклад, якщо зараз 2 газові котли можна купити приблизно по 30 000 грн, то газове устаткування вартуватиме приблизно 80 000 грн. Недешево коштують і насоси, приблизно 44 000 за один, а їх потрібно два. Також дуже дорого обходиться поточний ремонт. Ось, наприклад, модуль підготовки води коштує 34 000 грн, а при поломці однієї десятої часини водообмінника (пластини) довелося заплатити 16 000 грн, бо ніхто не хоче займатися ремонтом, і до того ж він дуже дорогий. Одним словом, ціни з трьома нулями.
- А скільки людей обслуговує басейн?
- Як я вже казала, басейн входить до складу спортивного комплексу, тому окремого адмін.- і техапарату немає, але для його роботи необхідні окремі спецпрацівники: електрик, слюсар-сантехнік, прибиральниці (3 чол.), інструктор та медпрацівник. Усього ж персонал комплексу налічує 25 чоловік.
- Знаєте, увесь спортивний комплекс видно як на долоні (навіть з вікна потягу можна побачити стадіон). Він весь сучасний, з штучним покриттям на футбольному полі та корті, з пластиковими сидіннями, все пофарбовано, побілено. Просто казка! А тепер хотілося б побачити сам басейн.
- Будь ласка, там будь-хто з працівників залюбки все Вам покаже.
Я подякувала співрозмовниці та пішла до басейну, розмірковуючи про те, що дійсно, залізниця — це як держава у державі зі своїми законами, правилами та умовами. Тільки з однією різницею – тут їх дотримуються.
Відчиняю вхідні двері басейну і відразу відчуваю тепло й затишок (навіть у першому коридорі шкіряні меблі та квіти). За наступними дверима мене зустрічає медпрацівник, яка привітно посміхається, цікавиться, чи вдалося мені поспілкуватися з необхідними спеціалістами, а дізнавшись про мій намір, протягує мені капці і пропонує зробити екскурсію.
- Я сьогодні вранці помітила у холі декілька пенсіонерів — багато таких відвідувачів у вас?
- Зранку басейн відвідують переважно люди похилого віку, бо в цей час тут не так багато відвідувачів. Це – наша «золотая молодежь». Знаєте, у нас є постійна відвідувачка, так їй вже 87 років. Бабулька – просто молодець… По обіді починають приходити школярі, а вже у другій половині дня — люди середнього віку.
- Тобто до басейну ходять не лише працівники Укрзалізниці?
- Звичайно. Наш басейн приймає усіх бажаючих, навіть Ви, якщо забажаєте, можете скористатися послугами нашого закладу. Для працівників та ветеранів-залізничників вхід вільний, бо за них сплачує профспілка, а прості громадяни платять 35 грн за годину, а дехто купує абонемент на чотири рази і має знижку.
- А чи багато відвідувачів?
- Зараз весна, і вже починаються весняні роботи, тому кількість відвідувачів у день становить приблизно 70-80 чоловік, а от узимку буває й 200.
- А як працює ваш заклад?
- З 9.00 до 20.00. Такий графік є оптимальним і цілком задовольняє наших відвідувачів. У нас є декілька груп здоровя, впродовж дня свої послуги надає інструктор, який вчить не лише плавати, а й допомагає в реабілітації хворих, також працює сауна, масажний кабінет, є готель та кафе. Ми цінуємо кожного клієнта і дбаємо про те, щоб вони залишалися з нами.
Я слухала і розуміла, що саме таке ставлення до своєї роботи — це і є якісний сервіс. А ще, оглядаючи басейн і допоміжні приміщення закладу, я щиро заздрила купянчанам, що вони мають таке місце, де можна оздоровитися і гарно провести вільний час.
Дуже б хотілося, щоб у нас теж був свій басейн, і щоб він став рятувальним колом для здоровя і дозвілля сватівчан, а не утопією для бюджету.
Юлія ОГДАНСЬКА