
Ти — вічний біль, Афганістан,
Ти — наш неспокій.
І не злічить глибоких ран
В борні жорстокій.
І не злічить сліз матерів,
дружин, дітей —
Не всі вернулися сини із тих ночей…
	Одним з важливих  завдань  бібліотеки  є  питання  патріотичного  виховання  користувачів,  яке  спрямоване  на  формування  високого  ідеалу  служіння  народові,  готовності  до  трудового  та  героїчного  подвигу  в  імя  процвітання  незалежності  України.  Щороку 15 лютого  ми вшановуємо подвиг учасників бойових дій на території інших держав, які не за власним бажанням, а виключно з обовязку брали участь у військових конфліктах, проявляли силу духу, відвагу та мужність. Афганська  війна назавжди залишиться болем у серці нашого народу.  «Немає більшої любові ніж та, коли положиш душу свою за друзів своїх» — говориться в Євангелії. І тому, щоб  вшанувати память цих героїв, в  бібліотеці с. Оборотнівка  було проведено  тематичний захід-реквієм «Афганські сторінки хвилюють моє зранене серце». На  заході  були  присутні  воїни- інтернаціоналісти  нашого  села, голова  територіальної  громади, учні 11 класу Оборотнівської школи  та інші користувачі бібліотеки.
	Свято-реквієм  почалося  розповіддю  про  початок  введення радянських  військ  на  територію  Афганістану,  про їхню діяльність у  цій  жахливій  війні. Були  згадані  всі  воїни, які пішли служити  до  лав  Радянської  Армії  з  нашого  села. У ході  зустрічі звучали слова подяки і поздоровлення, пісні й вірші, літературні композиції. Учасники  заходу,  затамувавши  подих, слухали спогади воїнів-афганців.
Присутнім  на святі була  представлена  книжкова  виставка  «Афганістан — ти серця мого біль»,  на якій розміщувалися  книги  та  фотографії  з цієї тематики.
	Всім учасникам був  представлений відеофрагмент «Афганські дороги».  Слухаючи пісні  груп  « Голубые  береты»  та  «Афганистан», присутні  розуміли,  що  війна – це страшний  для  всього  людства  період  історії.  Наш священний обовязок –  памятати про воїнів-ветеранів, про тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває й досі. У спогадах, у снах, у думках. Вони на це заслужили.
Поставте скибку хліба на стакан,
І голови схиліть в скорботі вічній
За тих, кого убив Афганістан,
Чиї він душі зранив і скалічив.
 
Бібліотекар Максимова Тетяна Олександрівна