У п'ятницю, 12 лютого, до Сватового завітав мистецький «десант» з Харківщини та Київщини з концертною програмою «Музична толока». Вже не перший раз до нас приїздили поет, прозаїк та перекладач Сергій Жадан і харківський гурт «Папа Карло». А от Борис Севастьянов, автор пісень, співак та громадський діяч з Харкова, був на Сватівщині вперше. Так само як і інший гість — Сашко Положинський, лідер відомого українського гурту «Тартак».
Концерт проходив у великій залі районної ради (чому саме там — багатьом було незрозуміло, проте сталося як сталося). Зал у більшості своїй був наповнений школярами та вчителями. Були тут і працівники «білого дому», і кілька місцевих (та не дуже місцевих) громадських активістів, і представники місцевого відділу поліції, і кілька ветеранів.
Лунали вірші Сергія Жадана про пострадянську та сучасну дійсність України, про людські почуття та взаємовідносини у характерному для автора стилі вжитку розмовної та навіть нецензурної лексики. Але саме ці вірші вирізняються своєю простотою, доступністю та глибоким внутрішнім змістом.
Дуже гарний голос має Борис Севастьянов. Про цю людину можна говорити багато. Він є українським композитором та аранжувальником, автором академічних творів, музики до серіалів, художніх і документальних фільмів та компютерних ігор. Він працював аранжувальником духового оркестру НЮАУ ім. Ярослава Мудрого. До числа творів Бориса належать фортепіанні та альтові концерти, симфонії, сонати, інструментальні та вокальні композиції. В той же час Бориса називають унікальним явищем сучасності, автором епосу війни в Україні. В арсеналі Севастьянова-співака пісні у стилі реп, поп та поп-рок. Є пісні соціальної тематики, є пісні, присвячені сьогоднішній війні в Україні, є глибоко ліричні… Дійсно, відчувається робота професіонала, а не аматора. Але… Але майже всі соціальні та воєнні вокальні композиції Б. Севастьянова переповнені різкістю та просто брудною лайкою.
Під час концерту у Сватовому Борис відзначав, що ненормативна лексика притаманна його пісням і навіть вибачався за це.
— Нам обіцяли, що на наш концерт запросять військових, проте в залі — переважна більшість школярів. Тому я вибачаюся за те, що в моїх піснях багато лайливих слів. Я намагатимуся, де це можливо, заміняти матюки на інші слова. Де не виходитиме — вибачайте, — говорив Б. Севастьянов зі сцени.
Про це ж говорив і Сергій Жадан, і Сашко Положинський, і музиканти гурту «Папа Карло». Говорили і зі сцени, і у приватній бесіді з журналістами про те, що готували виступ для військових, але аж ніяк не для шкільної молоді. Тому й пісні — специфічні, навіяні гіркотою сьогодення, є відображенням нестримних у висловлюваннях емоцій стосовно агресора. Ці пісні — згусток болю, що розриває серця навпіл. Такого пекучого болю, який не добирає слів, аби виявити себе. І цей біль ми розуміємо та поділяємо. Але він — надто жорстокий для дитячого розуму, надто відверто експресивний та грубий. Про нього треба говорити старшим школярам, але зовсім іншими словами — не матюками. От, приміром, Б. Севастьянов виконував пісню, яку для сватівських глядачів назвав «Отцепитесь», зауваживши, що школярі — кмітливі дуже, тому зможуть зрозуміти, як істинно називається пісня. І діти відверто прискали смішком на слова пісні. А от слово «п@раси» в іншій пісні співака викликало переляканий зойк у жіночок поважного віку, що сиділи у другому ряду. Покоління, що виховувалося на піснях Магомаєва, ніколи не змириться із сучасною вседозволеністю та невихованістю у творчості.
«Не той контингент глядачів запросили на концерт. Зовсім не той. Ми не очікували на присутність у залі дітей. Наскільки це було можливим, виправляли тексти у піснях. Але не завжди це виходило. Ми готували виступ для військових у якостіморальної, дружньої підтримки. І «міцне слівце» солдатське вухо не ріже. З військовими все завжди простіше. Вони мотивовані, знають, де й для чого вони знаходяться, проти кого й за що воюють, що захищають. Їхнє ставлення до країни, до політики, до влади є зрозумілим і відкритим», — говорили музиканти за лаштунками.
Загалом же концерт був сильним. Жива музика, живий спів! — це дуже вражає, дарує геть нові емоції. Сашко Положинський був неперевершеним. Ще більш неперевершені — музиканти з «Папи Карло», котрі супроводжували відомого співака.
— Я познайомився з хлопцями з гурту «Папа Карло» лише позавчора. А сьогодні вони запропонували мені вирушити разом з ними у їхній міні-тур по містах зони АТО, на зустрічі з військовими. Щоправда, у вашому місті не вийшло такої зустрічі, проте ми на неї щиро сподіваємося у майбутньому… Мої музиканти лишилися у Харкові, а я вирушив з хлопцями. Репетицій не було, ми у дорозі домовлялися про те, які пісні з репертуару «Тартак» я виконуватиму, де хлопці зможуть мені акомпанувати... Щодо мого виступу — то все вийшло спонтанно. Цілковита імпровізація. Тож вибачаюсь, якщо десь схибили у нотах, — говорив в інтерв'ю С. Положинський.
Та якщо і були якісь помилки, то присутні у залі їх зовсім не помітили. Грали гарно, співали — драйвово. Положинський та «Папо Карло», на наш смак, якісно зігралися-зіспівалися. А баян у піснях «Тартаку» — це справжня перлина. Браво! І сольний виступ «Папи Карло» був на високому рівні. Хлопці дійсно гарно грали і співали.
Багато квітів подарували сватівські школярі музикантам. Сашко Положинський говорив, що такої кількості квітів він не отримував ще на жодному зі своїх концертів, бо панкрокерам зазвичай квітів не дарять. Вразила кількість квітів і музикантів з гурту «Папа Карло». «Я розумію, коли квіти дарують поп-виконавцям, але рокерам!..», — так висловився у мікрофон барабанщик гурту «Папа Карло». А соліст гурту Василь Рябко відзначив, що вперше за 10 років їхній барабанщик щось промовив у мікрофон зі сцени, бо квіти для рокерів — дійсно незвично. «А що ж треба було дарувати вам? Ковбасу?» — жартома запитали у артистів. «Та краще б вже ковбасу!» — чи то теж пожартували у відповідь, чи всерйоз сказали музиканти. І якщо Положинський, здавалося, радів квітам і навіть просив сфотографувати його з букетами на згадку про його прийом у Сватовому, то реакція «Папи Карло» лишилася незрозумілою — чи пораділи, чи були невдоволені?..
В цілому, якщо відкинути суперечливі емоції, враження від концерту у більш дорослого та розуміючого глядача (чоловік 20 з 200 присутніх) склалися позитивні. Жива музика — ось що підкупляє звиклого до фонограм сватівського глядача. З Положинським залюбки фотографувалася молодь. За автографом та фото з українською зіркою у буквальному значенні ганялися коридором, і — далеко не школярі. Сергій Жадан обіцяв завітати на Сватівщину у кінці березня з рок-фестивалем. Говорив і про те, що запросять до виступів місцевих музикантів.
Того ж дня поет та музиканти рушили з концертом до Старобільська. За 2 дні хлопці дали 5 концертів у Луганській (Сватове, Старобільськ, Щастя) та Донецькій областях (Авдіївка, Катеринівка).
А ось що про свої концерти 12 лютого пишуть самі музиканти на сторінках у Фейсбуці:
Борис Севастьянов: «Два офигенных концерта для гражданских - школьников, пенсионеров, патриотов и ваты в Сватово и Старобельске за сегодня. Это тоже работа на победу, т.к. харьковские артисты дают сигнал сомневающимся и местным патриотам, что Харьков - это Украина, а не гипотетическая столица новососсии. Это важное дело, важный сигнал для жителей небольших городов зоны АТО. Это война за умы и сердца.
На завтра наметили три концерта для военных».
Василь Рябко, соліст гурту «Папа Карло»: «У Сватові грали для цивільних, зала битком, подарували багато квітів, які Жадан запропонував подарувати його колезі Сосюрі - “Співцю Донбасу”, як написано на меморідошці. Сосюра був здивован, Сватове - також».
No comment, як кажуть. Ми до них — з душею, з квітами, з частуванням, від районного керівництва листи-подяки вручили, а вони до нас з чим?..
На фото: Сергій Жадан читає свої твори; Сашко Положинський, лідер гурту «Тартак»; гурт “Папа Карло”.
Оксана РАКІТІНА