Про примусову госпіталізацію

Відповідно до статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" (Надалі - Закон), яка визначає підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку та вказує, що особа, яка  страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована  до  психіатричного  закладу  без  її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника,  якщо її обстеження або   лікування   можливі  лише  в  стаціонарних  умовах,  та  при встановленні в особи тяжкого психічного  розладу,  внаслідок  чого вона: вчиняє чи  виявляє  реальні  наміри  вчинити дії,  що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно  задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.  

Відповідно до статті 16 Закону, особа, яку  було госпіталізовано до психіатричного закладу за рішенням лікаря-психіатра на підставах,  передбачених  статтею  14 цього  Закону,  підлягає  обов'язковому  протягом  24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку,  коли  госпіталізація  визнається  недоцільною і особа не висловлює  бажання  залишитися  в психіатричному закладі, ця особа підлягає негайній виписці.

У випадках, коли госпіталізація особи до психіатричного закладу в  примусовому порядку визнається доцільною,  представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє  до  суду  за  місцем знаходження психіатричного закладу заяву  про  госпіталізацію  особи  до  психіатричного  закладу   в примусовому  порядку  на підставах,  передбачених статтею 14 цього Закону.

До заяви,   в   якій   повинні   бути   викладені    підстави госпіталізації  особи  до  психіатричного  закладу  в  примусовому порядку,  передбачені статтею 14 цього Закону,  додається висновок комісії   лікарів-психіатрів,   який   містить  обґрунтування  про необхідність такої госпіталізації.

До винесення судом  рішення  лікування  може  проводитися  за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів).

Керівник психіатричного    закладу    зобов'язаний    негайно повідомити про госпіталізацію особи до  психіатричного  закладу  в примусовому   порядку  членів  її  сім'ї,  інших  родичів  або  її законного  представника.  У  разі   відсутності   відомостей   про наявність членів сім'ї, інших родичів або законного представника в особи,  яку госпіталізовано,  а  також  про  їх  місце  проживання повідомляються  органи  внутрішніх справ за місцем проживання цієї особи.

Згідно ч. 8 статті 11 Закону, заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або  без  згоди  її  законного  представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її  законного  представника  від  звернення  до  лікаря-психіатра.

Лікар-психіатр має право робити запит щодо надання йому додаткових медичних та інших відомостей, необхідних для прийняття відповідного рішення.

Таким чином, якщо є необхідність примусово госпіталізувати особу, яка вчиняє чи  виявляє  реальні  наміри  вчинити дії,  що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно  задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність необхідно подати письмову заяву з зазначенням доказів неадекватної поведінки (свідчення сусідів та інші докази) лікарю-психіатру, який повинен первісно оглянути особу, визначити її стан та видати направлення для огляду хворого в умовах стаціонару. В подальшому після огляду комісії лікарів буде прийматися рішення про примусову госпіталізацію.

Відповідно до ч.1 ст. 279 Цивільно-процесуального Кодексу України за умов, визначених Законом України "Про психіатричну допомогу», заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи, а заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подається до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.

Відповідно до ч.2 ст. 281 Цивільно-процесуального Кодексу України права за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядається в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, з обов'язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника особи, щодо якої розглядаються питання, пов'язані з наданням психіатричної допомоги.

Вказана категорія справ відноситься  до справ окремого провадження і розглядається у відповідності до ст.ст. 279-282 Цивільно-процесуального Кодексу України.

Відповідно до ст. 282 ЦПК України залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

 Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

 Рішення про відмову в задоволенні заяви про продовження амбулаторної психіатричної допомоги, продовження госпіталізації, а також рішення про задоволення заяви фізичної особи чи її законного представника є підставою для припинення надання зазначеної примусової психіатричної допомоги.