«Ой на Івана, та й на Купала, там красна дівка долю шукала...»

    Ніч на Івана Купала входить до переліку найголовніших православних свят, які відзначаються вже не одне століття. І дуже добре, що ця прадавня народна традиція не лише збереглася до наших днів, а й набула нового змісту, коли вже юні покоління прагнуть додати до вікопомних традицій сьогоднішнє сприйняття історичного минулого і продовжити набуте нашим народом.
    Ті, хто побував на Купальському святі 6 липня, безперечно, надовго запам’ятають його. Це був дуже добре організований захід, що припав до душі сотням сватівчан і гостей нашого міста, які, відклавши свої повсякденні справи, прийшли на свято, щоб доторкнутися до народних витоків, уявити, як жили наші пращури сто чи двісті років тому, та й просто поспілкуватися між собою, бо часу на це влітку, як відомо, завжди обмаль.
    Вже з перших хвилин програма заходу не залишила байдужими всіх, хто прибував на берег річки Красної, що поблизу гімназії, на добре облаштоване місце. Музика, добрі слова, атмосфера народного свята — все це підіймало настрій людей, створювало відчуття чогось  незвичного. І, треба сказати, люди не обманулися у своїх сподіваннях. Свято дійсно вдалося на славу.
    Відкрив вечір Сватівський міський голова Є.В. Рибалко. Євген Вікторович не обмежився офіційним привітанням сватівчан та всіх, хто того дня були нашими гостями. Він зазначив, що це свято має непересічне історичне значення.
    — Купальська традиція, — говорив Євген Вікторович, — має давні корені. Згідно з традиціями, ніч на Івана Купала (з 6 на 7 липня) — особлива, таємнича. Ще здавна українські селяни збиралися біля купальських вогнищ, щоб виконати обряд очищення від усього злого, недоброго. Важливим було й те, чи всі прийшли до вогнища. Існувала прикмета — людина, яка знається з нечистю, не стрибатиме через багаття. Містичні традиції переносилися й на суто господарські та побутові справи. Передавалося повір’я про те, що вночі відьми доють чужих корів. І щоб уберегтися від цього, селяни затикали кропиву за одвірки хлівів.
     Ніч напередодні Івана Купала ще  була й серйозним іспитом для юнаків. Цієї ночі, озброївшись освяченою сіллю та ножем, вони вирушали до лісу по цвіт папороті. За народними уявленнями, квітку папороті охороняє нечиста сила, тому пошуки її вважалися небезпечними. Але це додає сміливості і відваги тим, хто рушає на пошуки цвіту папороті, щоб завоювати кохання, здобути визнання людей і гідно прожити життя.
    Такий історичний екскурс у давнину, напевно, допоміг багатьом присутнім краще зрозуміти значення свята, яке дійшло до нас через століття і збереглося у пам’яті й традиціях українського народу. Первісна магія Купальського свята, звичайно, від покоління до покоління змінювалася. Та все ж першоелементи Купала залишилися й до сьогодні — Вода, Вогонь і Любов. Саме під цими вічними символами і проходило святкове зібрання. На Купальський захід прийшли жителі міста  різного віку. Були тут сиві ветерани, люди середньго віку, сватівська юнь і зовсім маленькі наші земляки, у яких тільки починається життєва дорога.
    Організатором і провідним спонсором свята стала міська рада. Вагому допомогу надав приватний підприємець Ярослав Михайлов. Багато зробили колективи комунальних підприємств «Сватове-тепло» та  «Сватове-благоустрій» (керівники В.І. Данильченко та І.В. Беденко). Щирої вдячності заслуговує приватний підпрємець І.О. Саяпін, завдяки якому було підготовано територію і освітлено  місце для проведення  свята. Належний порядок підтримували працівники РВ УМВС  (начальник міліції І.Л. Шкарін). У разі необхідності допомогу могли надати співробітники райвідділу МНС (І.О. Борзило) та РТМО (Д.М. Вінтоняк).
    Слова вдячності говорилися тим, хто дбає про красу рідного краю, хто багато зробив для очищення річки Красної — приватним підприємцям І.В. Сінькову, С.М. Ковальову, І.О. Саяпіну, працівникам моторвагонного депо (начальник В.М. Потапенко), колективам ЗОШ №8 (директор Т.І. Королько), Центру поштового зв’язку №6 (П.Ю. Жовтоножко), депутату міської ради С.В. Жестовському.
    Прекрасну святкову програму підготували працівники Міського клубу культури та дозвілля (директор Н.В. Костяник). У її підготовці відчутною була допомога райвідділу культури (керівник О.А. Деркач).
    Своєрідним заспівом до всієї програми стали виступи зовсім маленьких учасників свята. У віночках — символах Купальської традиції — вийшли на сцену юні артисти ДНЗ «Веселка» (завідуюча В.М. Запара). У кількох місцях одночасно проводилися цікаві конкурси. Одним з провідних був, звичайно, конкурс «іменинників» — тих, хто носить ім’я Іван, Івановичі та Іванівни по батькові й зовсім маленькі Іванки. Тут перемогу здобув один з Івановичів — заступник міського голови О.І. Євтушенко. А неподалік змагалися шанувальники футболу. На майданчику з міні-футболу кращими футбольними снайперами стали представники «Міжрайгазу». Найпалкішим вболівальником своєї команди, звичайно ж, був начальник управління І.Ю. Гавриленко.
    Необхідно особливо відзначити активну участь у  святі колективу психоневрологічної лікарні. Від цього закладу прибула велика група співробітників. Були в ній головний лікар Ю.М. Рєпа, його заступник, депутат міської ради І.Б. Тєрєхова, прекрасний організатор і учасник різних заходів В.А. Федорова. А медсестра Т.І. Матвієвська разом з директором КП «Сватове-тепло» В.І. Данильченком були обрані Купайлом і Купайлонькою, визначали переможців, вручали їм призи.
    Готуючись до свята, працівниці цієї лікарні, дві Тетяни — Остренко і  Матвієвська — за одну ніч пошили собі прекрасне купальське вбрання.
Прагнення приєднатися до народної традиції виявилося  і у конкурсі по в’язанню купальських вінків. Тут своє уміння демонстрували і молоді дівчата, і ті, для кого свято Купала близьке вже багато десятиліть, і учениці початкових класів, які таким чином сприймають народні традиції. І вийшли вінки напрочуд красивими. Всі учасниці заслуговують добрих слів.
    Був на святі показовий виступ дітей-каратистів, яких тренує О. Батраков.
Щирі вітання отримали і всі, хто народився на Купала, 6-7 липня, або у наближені до цієї дати дні.
    А яке ж свято без показу сили і кмітливості, винахідливості, великого спортивного азарту? Саме такими були конкурси по наповненню відер водою з річки. Не лише чоловіки, а й представниця прекрасної статі уміло маневрувала з наповненим водою ополоником.
    Своєрідним підсумком спортивного суперництва став конкурс з перетягування канату. Мужні чоловіки змагалися у силі та стійкості. Тут першість здобула команда психлікарні. Представники цього колективу справедливо зайняли загальне перше місце за підсумками усієї програми свята.
    Міський голова Є.В. Рибалко запросив на сцену і жінку, яка з 1953 року щорічно відзначає Купальське свято. А ще З.В. Лебедєва взяла на себе обов’язок кожного дня прибирати територію пляжу, де постійно буває багато людей — і дітвори, і дорослих. І за цей повсякденний внесок люди нагородили бабусю оплесками, а Є.В. Рибалко вручив їй символічний приз — прилади для прибирання,  а також особистий подарунок — красивий халат.
    Звичайно ж, було на святі Купальське вогнище. Згідно з народним повір’ям, стрибати через багаття треба не аби з ким, а з тим, хто тобі суджений. А хто саме той єдиний — на це вказують купальські вінки, що пливуть по воді в руки дівочої долі.
    Ще й після відпускання вінків на волю річкової течії свято продовжувалося до пізньої ночі. Воно надовго запам’ятається всім, хто на ньому був. А хто не потрапив, має надію побувати на Купальському святі наступного року. Організатори пообіцяли, що воно буде ще кращим.