«Жадібному пасічнику бджоли меду не носять». Новини Голос Громади

Багато хто з нас любить мед. Його солодкий смак та запашний аромат просто не може залишити байдужим будь-яку людину. Ми пємо з ним чай, використовуємо при готуванні їжі, і навіть зїсти просто ложечку меду — завжди у задоволення. Але мало хто з нас замислюється над тим, як же він робиться, скільки потрібно докласти зусиль і людині, і бджолам у першу чергу, аби ми мали змогу поласувати запашним медком.

Бджоли є найпрацьовитішими з усіх земних створінь. Вони зявились на Землі набагато раніше за людину. Новонароджені бджоли починають трудитися вже на другий день свого життя - спочатку "прибиральницями", чистячи і поліруючи комірочки стільників, а від 6-10 дня - вже будують стільники і виконують "навчальні" польоти. Для того, щоб виготовити 1кг меду, бджолі потрібно "налітати" 300 тисяч кілометрів і "відвідати" 10 млн квіток, а щоб отримати ложку меду (30г), 200 бджіл мають збирати нектар цілий день. Принісши нектар з квіток до вулика, бджоли для того, щоб захистити його від псування, відразу "консервують": усувають зайву вологу, посилено (навіть уночі) вентилюючи вулик своїми крильцями, додають речовини, завдяки яким мікроби, бактерії, грибні спори гинуть, потрапивши у нектар. Відтепер нектар перетворюється на мед.

Але, безумовно, без наполегливої, повсякденної праці пасічників мед не потрапив би до нашого столу.

Робота пасічника розпочинається з ранньої весни і триває до пізньої осені. Є така приказка: «Жадібному пасічнику бджоли мед не носять». І дійсно це так, адже коли не подбати про добробут бджолосімей, про їх зимування, аби вони були нагодовані і мали усі умови для життя, то і меду від них чекати не варто. А ще пасіка приносить користь не лише самим бджолярам, а й аграріям — бджілки опилюють сільгоспкультури, що сприяє підвищенню їх врожайності.

Наш край славиться пасічниками ще з давніх часів заселення Сватівщини, адже першими нашими поселенцями були козаки, які тримали пасіки. Тому і на гербі Сватового зображені бджоли-трудівниці.

Минали роки, десятиліття, та бджолярі на Сватівщині не переводяться й досі. Сьогодні цю традицію продовжують багато наших земляків — хтось розпочав займатися пасікою зовсім недавно, а для когось це захоплення стало справою усього життя чи родинним бізнесом.

Ігор Іванович Васильєв вже є досвідченим бджолярем, пасіку він тримає аж сім років. З ранньої весни і до пізньої осені Ігор Іванович разом з дружиною Іриною та дітьми трудяться на пасіці, не покладаючи рук. Займатися бджільництвом чоловік вирішив через цікавість, а сьогодні ця справа стала основним прибутком родини. Звичайно, робота не з легких, адже сьогодні родина Васильєвих має 170 бджолосімей, і кожному вуліку необхідно приділити максимум уваги, ставлячись до роботи з великою відповідальністю. «Якщо для когось мед солодкий, то для пасічника він має солоний присмак краплин поту, — підкреслив Ігор Іванович. — Цей рік видався невдалим, адже через погодні умови не було ані першого, ані другого меду. Минулого року ми качали мед 5 разів за сезон, цього — лише третій. Зараз качаємо мед із соняшника. Для бджіл він є найгіршим ворогом, вони після нього стають слабкими, деякі втрачають крильця. Навіть не знаю як вони зимуватимуть.».

Окрім того, що тримання пасіки є справою недешевою, витрат пасічникам додають і аграрії. Сьогодні кожне поле, засіяне соняшником, обробляється різними захисними хімікатами, а під час опилення квітів бджолами останні просто помирають. Ще одна, і найголовніша, проблема, з якою доводиться стикатися пасічникам — відсутність ціни. Ні, не ціна, за яку кожен з нас купує мед на базарі, а цінова політика для таких оптових виробників, до яких сьогодні можна сміливо віднести пасіку І.І. Васильєва. На жаль, за умови, коли вартість цукру (ним також годують бджіл) становить 10 гривень за кілограм, пасічник реалізовує мед оптом за ціною 20 гривень за кілограм. Та родина Васильєвих не опускає руки, а навпаки продовжує невтомно працювати. «Нічого, — посміхається І.І. Васильєв, — візьмемо кількістю!».

Наприкінці нашої розмови Ігор Іванович привітав усіх бджолярів з нагоди професійного свята, побажав насамперед здоровя, сил, терпіння, гарного медоносу та поваги до їхньої праці.

Поспілкувалася я і з пасічником-початківцем, який бджільництвом займається тільки другий рік і виключно для себе. Але серед його рідні також були пасічники — прадід, дядько та хрещений батько. Євген Лавка починав розводити бджіл з двох вуликів, потім їх стало 6, а сьогодні вже 15. Євген говорить, що справа ця таки вимагає фінансових вкладень, особливо цього року, коли молодик з травня по липень годував бджіл, а меду не було, плюс додати до цього придбання маток, вощини, витратися на паливо, бо пасіка знаходиться не на території міста. «Але для себе я бачу позитив, бо у момент, коли ти займаєшся бджолами найціннішим є єднання з природою. Коли ти забуваєш про усі проблеми і негаразди, про якісь життєві труднощі і просто віддаєшся цій роботі, слухаєш природу, дзижчання бджіл, відчуваєш аромат квітів і трав. Це просто незрівнянні відчуття», — ділиться спогадами молодий пасічник.

Але не лише чоловікам притаманно займатися пасікою. Маючи бажання, бджільництво можуть опанувати і жінки. Наприклад, сватівчанка Ольга Володимирівна Янголенко теж певний проміжок часу займалася бджолярством, що є рідкісним хобі серед представниць слабкої статі.

Напередодні свята — Дня пасічника, ми щиро вітаємо усіх бджолярів Сватівщини і бажаємо їм смачного цілющого меду, не жалячих бджіл, сприятливих погодних умов. Будьте щасливими та успішними!

Спілкувалася Ольга Яцина

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

«Жадібному пасічнику бджоли меду не носять»

«Жадібному пасічнику бджоли меду не носять» фото:

Опрелюднення проектів рішень

Які проблеми сьогодні вирішуємо і що плануємо зробити

Новини кримінальні

Захистили проектів на 22,5 мільйони гривень

Минулого тижня до нас завітали Литовці!