Кандидати на звання “Почесний громадянин міста Сватове”. Новини Голос Громади

        Рибальченко Станіслав Альбертович
        Народився 15 липня 1971 року в м. Сватове.
        З 1978 по 1987 роки навчався у Сватівській СШ №7.
Станіслав з дитинства захопився важкою атлетикою, займаючись у Сватівській ДЮСШ. Багато сил та часу присвячував своєму захопленню. В той час, коли його однолітки проводили канікули на річці або дискотеці, Станіслав крок за кроком підвищував свої спортивні результати. Через постійні тренування часу більше ні на що не залишалося, окрім читання книжок. Молодий атлет читав багато, від наукової літератури до фантастики.
         Завдяки п’ятирічній невтомній праці на спортивній ниві Сватівського ДЮСШ, Станіслав Рибальченко був запрошений у 1987 році на навчання до Ворошиловградської школи-інтернату спортивного профілю. У 17 років він став майстром спорту, у 20 – майстром спорту міжнародного класу, а у 26 – Заслуженим майстром спорту України.
        В 1989-1995 роках навчався в Луганському державному педагогічному інституті, а вже з 1993 року став членом збірної команди України з важкої атлетики. За час перебування у складі збірної команди (1993-1999 рр.) С.А. Рибальченко неодноразово був чемпіоном і призером чемпіонатів та Кубків України. В 1991 році став чемпіоном світу серед юніорів та бронзовим чемпіоном світу 1994 року.
        На ХХVI Олімпійських іграх в Атланті (1996 р.) в особистому заліку зайняв 4 місце, змагаючись із найсильнішими штангістами світу. На олімпійській мапі вперше в історії з’явилася назва м. Сватове.
Після Олімпіади Станіслав став чемпіоном Європи 1997 року, а в 1998 році - бронзовим призером чемпіонату Європи.
        Після залишення великого спорту в 2004 році С.А. Рибальченка запросили до обласного центру «Інваспорт», де він і сьогодні працює заступником начальника та тренером по пауерліфтингу («жим лежачи») спортсменів з обмеженими можливостями. Вчорашні новачки під його керівництвом вже стали майстрами спорту, а два чоловіки – чемпіонами Європи. На сьогодні Станіслав Альбертович особливу увагу приділяє підготовці своєї перспективної вихованки Олени Коцур до Параолімпійських ігор.
        Також треба відзначити, що С. Рибальченко – перший Заслужений майстер спорту України з важкої атлетики в Луганській області. Він увійшов у десятку кращих штангістів за 20 років незалежності України і був запрошений до Киїєва на церемонію вшанування спортсменів.
        Станіслав Альбертович Рибальченко у розквіті своєї спортивної кар’єри прославив наше рідне місто далеко за межами країни на змаганнях не тільки європейського, а й світового рівня.

        Ющенко Сергій Петрович   -
       Полковник міліції, віддав міліцейській службі 32 роки свого життя. З них 13 років він очолював Сватівський райвідділ міліції і 5 років - Троїцький. За доблесну службу має немало високих урядових нагород. Серед них - „Хрест Слави”, який він отримав з рук Президента України Л.Д. Кучми у 1999 році. 28 листопада 2003 року Сергій Петрович отримав нагрудний знак „Кращий працівник МВС України”, а 12 грудня того ж року - відзнаку „Почесний знак МВС України”. 12 серпня 2004-го полковник Ющенко був удостоєний відзнаки МВС України „Закон і Честь”.
        Ющенко Сергій Петрович народився 1 січня 1950 року в м. Сватове. З 1957 навчався у Сватівській ЗОШ №4, у 1967 році закінчив ЗОШ № 2. Після закінчення школи, в 1967-1968 рр. працював слюсарем у Локомотивному депо. А коли настав час виконати свій військовий обов’язок - три роки (1968-1971 рр.) відслужив на Північному флоті.
        У 1973 р. розпочав службу в органах внутрішніх справ помічником чергового РВ УМВС. У 1974 році Сергій Петрович був направлений дільничним інспектором у населені пункти північної частини Сватівського району. Обслуговував 6 господарств, до яких входили 19 сіл. Через два роки сумлінної праці був призначений оперуповноваженим карного розшуку - спочатку інспектором, згодом - старшим інспектором. Саме в той період закінчив Донецьку спеціальну школу міліції.
        З 1975 по 1979 рр. працював інспектором, а потім старшим інспектором карного розшуку Сватівського РВ УМВС України.
        З 1979-го року С. Ющенко займав посаду заступника начальника райвідділу міліції з оперативної роботи. На цій посаді Сергій Петрович працював до 1985 року. За той час закінчив вищу школу МВС України ім. Дзержинського у м. Київ, потім був направлений на стаціонарне навчання до Академії Міністерства Внутрішніх Справ Радянського Союзу в Москву. По закінченню навчання, в 1987 році, С.П. Ющенко очолив Сватівський райвідділ міліції. За 13 років його керівництва значно збільшилася чисельність особового складу відділу, що дало змогу створити додаткові служби - ДПС, ППС, пункт централізованої охорони. Розширився транспортний парк. У самому райвідділі було суттєво покращено умови праці міліціонерів.
        У листопаді 2000 року Указом Президента України «Про ротацію начальників органів внутрішніх справ» був назначений начальником Троїцького РВ УМВС. На новому місці у першу чергу турбувався про своїх працівників, намагаючись вирішувати всі необхідні питання. За час його керівництва райвідділ отримав 3 автомобіля „Жигулі”-6 і 1 - „Жигулі”-7, „Ниву”, УАЗ, ДЗУ. Також було здійснено внутрішній і зовнішній ремонт приміщення. Серед працівників Троїцького районного відділу міліції С.П. Ющенко користувався такою ж повагою і авторитетом, як і на Сватівщині.
        У 2005 році Сергій Петрович Ющенко звільнився за вислугою років на пенсію.
        Та його діяльна натура, активна громадянська позиція не дозволили йому залишитися осторонь суспільного життя рідного міста. Після місцевих виборів 2006 року був обраний депутатом Сватівської міської ради. Протягом 2006-2010 рр. працював секретарем Сватівської міської ради. С.Ющенко неодноразово обирався депутатом Сватівської міської ради, членом виконавчого комітету.
        Сергію Петровичу притаманні наполегливість у праці, професіоналізм, компетентність, відповідальність, активна громадянська позиція, які поєднуються з глибокою порядністю, добротою, чуйністю у ставленні до людей.

        Мацюк Владимир Иванович
        Родился 8 февраля 1932 года в селе Сеньково Купянского района Харьковской области в семье кузнеца.
С раннего детства брал участие в разных работах в колхозе. Десятилетним мальчишкой испытал все тяготы немецкой оккупации и издевательства фашистов.
        В 1950 г. закончил 10 классов Боровской СШ и в этом же году поступил в Харьковский сельхозинститут им. Докучаева по специализации «Хранение, механизация и переработка сахарного сырья». Будучи студентом, постоянно избирался комсоргом и председателем профкома факультета. Участвовал в художественной самодеятельности института, в соревнованиях на первенство Украины по тяжелой атлетике. На товарищеской встрече среди команд Харьковских и Московских вузов занял первое место (Москва, 1954 г.). Мастер спорта по тяжелой атлетике. Судья І категории по штанге.
        В 1955 г., по окончании института, был направлен на Купянский завод Харьковского сахсвеклотреста. Проводил работу по сбору сырья и организации приемных пунктов свеклы в Солидарном, Белокуракино, Половинкино, Кабаньем, Сватово, Куземовке.
        В 1956-1957 гг. формировал комсомольские отряды на строительство шахт Донбасса. Был в числе организаторов Сватовского ЗТО. По окончании Харьковского политехнического института по специализации «Технология машиностроения, металлорежущие станки и инструменты», в 1964 году был назначен главным инженером Сватовского опытно-экспериментального завода торгового и подъёмно-транспортного оборудования, где и проработал до ухода на пенсию 10 декабря 1992 г.
        В период работы В. Мацюка завод развился с одного помещения чулочной фабрики в 1 тыс. кв. м до 20 тыс. кв. м и 45 зданий и сооружений основного и вспомогательного назначения, выпускал 300 наименований продукции собственной разработки. Сватовский ЗТО был постоянным участником союзных и международных выставок, имел выход на союзные рынки. Из 31 завода в республиканском производственном объединении «Укрторгмонтажтехника» завод торгового оборудования в Сватово занимал одно из ведущих мест по уровню технологической комплексной переналаживаемости и разработке многих новых изделий с последующим внедрением их в производство.
        В 1970-1988 гг. Владимир Иванович был внештатным представителем методического совета кабинета политпросвещения Сватовского райкома партии (КПСС). Стаж пропагандисткой работы - 49 лет. Как лучший пропагандист района был занесен на областную доску почета Луганского обкома партии.
В.И. Мацюк в своем жизненном архиве имеет 10 правительственных наград, 20 грамот Луганского обкома партии и Сватовского райкома партии (КПСС), звание «Изобретатель СССР».
       Ветеран труда. Производственный стаж – 52 года.
       В 90-х годах два созыва был заместителем председателя районного совета ветеранов.
       В 2003-2006 гг. был членом президиума районного и городского совета ветеранов. Заместитель председателя городского совета ветеранов. Председатель совета ветеранов завода торгового оборудования

        Малыхин Сергей Васильевич
        Родился 10 марта 1952 года в селе Первомайское Сватовского района Луганской области.
        С 1959 года учился в восьмилетней школе № 3, а потом - в средней школе № 2 г. Сватово.
        В 1969 году поступил на шестимесячные курсы Сватовской автошколы.
        В 1970 году был принят водителем в Сватовскую Госплемстанцию.
        С мая 1971 года по июнь 1973-го проходил срочную службу в рядах Советской Армии.
        После демобилизации, в 1973 году, поступил на работу в Сватовское отделение вневедомственной охраны при Сватовском РОВД на должность водителя.
        В 1977 году был назначен участковым инспектором Сватовского РОВД. Работая на этой должности на территории Гончаровского, Первомайского и Петровского сельских советов, создал общественные пункты охраны правопорядка, а также добровольной народной дружины, которые помогали милиции в борьбе с преступностью и нарушителями правопорядка. За время работы участковым Малыхиным С.В. лично раскрывалось до 95% преступлений, велась активная борьба с самогоноварением и лицами, злоупотребляющими алкоголем.
        В 1982 году Сергей Васильевич закончил заочное отделение Стахановского горного техникума, факультет «Техническое обслуживание и ремонт автомобилей».
        В 1983 году поступил на заочное отделение Рубежанского филиала Ворошиловградского машиностроительного института, по окончанию которого получил диплом инженера механика.
        С 1984 по 1988 годы работал начальником Сватовской вневедомственной охраны при Сватовском РОВД. За это время был создан пульт централизованной охраны г. Сватово. По причине отсутствия такового в соседних районах, С.В. Малыхин также возглавлял бригаду вневедомственной охраны особых объектов в Троицком районе. Находясь на этой должности, полностью обеспечил подразделение легковым автотранспортом (до этого были одни мотоциклы). Неоднократно поощрялся руководством области и района за сохранение народного имущества.
        В 1988 году был назначен начальником ГАИ Сватовского РОВД,
        В 1991 году по его личной инициативе было создано новое подразделение в системе Сватовского РОВД - Сватовское межрайонное регистрационно-экзаменационное отделение (МРЭО), начальником которого он и был назначен. Это избавило владельцев автотранспорта от необходимости терять 2-3 суток в г. Старобельске на постановку и снятие с учета транспортного средства. В переоборудованном старом здании были созданы все необходимые кабинеты и классы для сдачи экзаменов на ПДД, которые первыми в области были оснащены компьютерами и другой спецтехникой.
        В областном ГАИ Малыхин С.В. и его подразделение были лучшими и находились на доске почета.
        В декабре 2005 года уволился по выслуге лет на пенсию.

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

Кандидати на звання “Почесний громадянин міста Сватове”

Кандидати на звання “Почесний громадянин міста Сватове” фото:

Опрелюднення проектів рішень

Які проблеми сьогодні вирішуємо і що плануємо зробити

Новини кримінальні

Захистили проектів на 22,5 мільйони гривень

Минулого тижня до нас завітали Литовці!