Голос громади - газета Сватове

Сватове



Зоображення малого герба України


Новини газети Голос Громади



Фото галерея




Статистика




Символи Сватове

Історія символів України

Герб України

Флаг України

Гімн України

Державні символи президента України



 

місто Сватове Луганської області

Вернуться в Новини Голос Громади

Вернуться к разделу "Новости Сватово"

Владислав Бережний - герой і захисник Донбасу

категория: Новини газети «Голос Громади» Сватове, добавил: Редакція «Голос Громади» Сватове
09/03/2018г. - 13:05:13

Владислав Бережний - герой і захисник Донбасу. Новини Голос Громади Владислав Бережний – звичайний хлопець з Луганської області. У 18 років він прийняв сміливе, мужнє і доросле рішення йти на війну. Сьогодні він досі в зоні АТО, захищає українців і наше майбутнє. Я вважаю, що кожен повинен пишатися і знати про героїв, які віддають свої найкращі роки життя заради нас і цілісності нашої України.
Війна на сході обєднала всіх українців. Вона змусила чоловіків покинути свої сімї та домівки і йти захищати країну, цілісність держави. Серед військовослужбовців з різних куточків України можна зустріти й хлопців з Луганської області. 
Мені випала чудова нагода познайомитися та поспілкуватися зі справжнім патріотом України, захисником Луганських і Донецьких земель – Владиславом Бережним. Йому лише 21 рік, а він вже встиг взяти участь у багатьох бойових операціях. 
— Чим ти займався в мирний час, до війни?
— Я ще навчався в школі, коли почалися всі події в країні, Майдан. Закінчив 11 класів, потім півроку працював на приватному підприємстві. Дивлячись на те, що відбувається в Україні, вирішив піти в армію.
— Йти добровільно на війну – це дуже сміливий вчинок. Як на це відреагували батьки?
— Я і моя родина з самого початку були українських поглядів. Ми не хотіли, щоб в нашому місті, та й взагалі на Донбасі, був «русский мир». І я вирішив стати на захист свого рідного краю. На той момент мені було 18 років. Пішов у військову частину, мені запропонували строкову службу або контракт. Я підписав довгостроковий контракт з 5-го січня 2015 року до завершення АТО. Звичайно, батьки були в шоковому стані, не хотіли, щоб я в такому ранньому віці йшов на війну, але потім вони мене підтримали.
— Розкажи про перший бойовий досвід. Де це відбувалося? Які в тебе були завдання?
— Після укладання контракту мене відправили на навчання. За два місяці я навчився правильно поводитися зі зброєю різних видів, дізнався про всі моменти та навички, які мені знадобляться на війні. І вирушив до зони АТО. Спершу я потрапив до Зайцевого під Горлівкою. Спочатку було нічого не зрозуміло, досвіду у цій справі в мене не було, тому виникали деякі складнощі. Мені допомагали побратими та командири, розповідали, як і що потрібно робити, як діяти в певних ситуаціях. Єдине, що можу з упевненістю сказати, воєнній справі і всім тонкощам навчився у ході бойових дій. Мій перший бойовий досвід полягав в тому, що потрібно було «відпрацьовувати» по постах ворога, відбивати атаку, закріплюватися на позиціях. На той момент я був навідником БМП-2 (бойова машина піхоти). Пригадую, як ми просунулися вперед, на позиції далі нуля, це було взимку. Ми самі копали окопи, укріплялися на новому місці. Нашим завданням було не тільки «окопатися», але й бути непомітними, щоб ворог не почав обстріли, поки ми не готові. За таких умов не можна було розпалювати багаття, лише рано вранці або пізно ввечері. Головною справою на той час, в якій я брав участь, було ходити в розвідку. Ми ходили через невеличке село, яке вважалося сірою зоною. Одного разу нас помітили бойовики (вони вийшли на нашу рацію), і почали погрожувати, казали, щоб ми вийшли з села. Ми вимушені були відступити, щоб не втрачати живу силу, тому що міг би завязатися бій.
— Що ти можеш сказати про забезпечення військових? Чи вистачало вам харчів, медикаментів?
— Нам всього вистачало. Те, що потрібно, все видавалося. Допомагали волонтери, привозили й медикаменти, й смаколики. Скаржитися ні на що.
— Чи підтримують тебе друзі, родина, батьки?
— Авжеж, мене підтримують. В першу чергу моя родина: дружина, пятирічна донечка і десятимісячний синочок. Я дуже їх люблю і сумую за ними. Хочу, щоб скоріше закінчилася війна, і завжди бути поруч з ними. Після обстрілів, щоб якось трохи абстрагуватися та зняти стрес, мені дуже допомагає спілкування з дружиною по телефону. Батьки, як я вже казав, з самого початку мене підтримують. Майже всі друзі разом зі мною, тому тут і так все зрозуміло. З тими побратимами, які зараз в інших бригадах, ми спілкуємося по телефону, а буває, що їздимо один до одного в гості. Залишилися друзі і в моєму рідному місті, які теж патріоти, і я з ними постійно підтримую звязок. Є й такі знайомі, з котрими одразу, як тільки вступив до лав ЗСУ, перервав всі стосунки і звязки, бо вони, як виявилося, були інших поглядів.
— Наскільки я володію інформацією, ти знов підписав новий контракт. Як на це відреагувала родина? 
— Так, я підписав другий контракт наприкінці 2017 року. Дружина хвилюється за мене, але все одно підтримує, бо розуміє, що для мене це дуже важливо. Мені подобається військова справа, подобається захищати Україну. Я хочу, щоб ми перемогли у цій війні, повернули всі окуповані території. Мої рідні повинні жити в мирі і назавжди забути, що таке війна. Я воюю за українців, за родину, за Донбас!
— Де ти зараз несеш службу? Як завжди, у «гарячій» точці?
— Зараз я у зоні АТО на нульових позиціях. Так, обстріли тут не вщухають. Найголовніше - зі мною класні хлопці, вони всі патріотично налаштовані, готові чинити опір ворогові, йти вперед та звільняти нові території. Є навіть зовсім молоді, яким лише по 18 років, але вони нічого не бояться і виконують бойові задачі. Особливо памятаю дату 19 грудня 2017 року, коли був дуже важкий бій на Світлодарській дузі. Тоді ми разом із побратимами просунулися вперед і зайняли 1,5 км ворожих позицій – «ліс». На жаль, деякі мої друзі під час цієї операції загинули: «Эфа», «Семьянин», «Шайтан», «Гюрза», «Саныч»… Я їх буду памятати завжди. Військовослужбовець «Пиранья» отримав важке поранення, яке було майже несумісним з життям, але, на щастя, його вдалося врятувати, і зараз він знаходиться на лікуванні. Хочеться, щоб нам давали більше змоги воювати, проводити всілякі операції, віддавали команди просуватися вперед, щоб ми мали змогу визволяти нові й нові території-позиції.
— Ти стільки часу провів в зоні АТО, брав участь в багатьох боях, був у найгарячіших точках. Чи маєш  нагороди? 
— Ні, нагород ніяких не маю. Взагалі, для мене це не важливо. Я пішов на війну не через нагороди, гроші або ще чогось. Я просто виконую свій обовязок. В мене на сьогодні навіть немає посвідчення УБД (учасника бойових дій), досі не отримав. 
— А звання? Ти отримав нову посаду?
— Так. Зараз я сержант, командир відділення і БМП. Всі ці посади отримав у бойових умовах. Командир помітив моє ставлення до військової справи, що я патріот, вмію в бою керувати людьми, відповідальний, тому вирішив призначити мене командиром відділення. Мені пропонували навчатися на офіцера, я дуже цього хотів, але поки що не готовий залишити сімю.
— Що тобі більше всього запамяталося під час перебування в АТО? Який момент?
— Смерть побратимів. Як гинуть хлопці й чоловіки. Мені їх дуже шкода. Війна забирає багато гарних людей. Насправді, я навіть вже забув, як я жив до війни, у мирний час. Наразі я сконцентрований на всіх цих подіях. З приємних моментів мені запамяталося, як ми визволяли міста, займали нові позиції.
— Яка в тебе мрія?
— Я хочу, щоб ми якнайшвидше визволили всі окуповані міста, і над кожним населеним пунктом майорів український прапор. Також хочу, щоб українці, які зараз знаходяться поза війною, навели порядок в центрі країни. Якщо вони цього не зроблять, тоді ми вимушені будемо це зробити. Що стосується моєї сімї, сподіваюсь, що всі наші плани здійсняться, і у нас будуть кращі можливості будувати нове життя в мирі.


Юлія КАНЗЕБА



Порекомендовать эту статью своим друзьям:
Рейтинг новости: 3.75   Проголосовало: 8   Просмотров: 4497   Оцените новость: 1 2 3 4 5

Владислав Бережний - герой і захисник Донбасу фото:




Подняться вверх | Вернуться в Новини газети «Голос Громади» Сватове

 
  26/07/2018г. - 12:21:47

Опрелюднення проектів рішень

категория: Новини газети «Голос Громади» Сватове

Опрелюднення проектів рішень. Новини Голос Громади Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...

  26/07/2018г. - 12:06:01

Які проблеми сьогодні вирішуємо і що плануємо зробити

категория: Новини газети «Голос Громади» Сватове

Які проблеми сьогодні вирішуємо і що плануємо зробити. Новини Голос Громади Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...

  26/07/2018г. - 11:53:49

Новини кримінальні

категория: Новини газети «Голос Громади» Сватове

Новини кримінальні. Новини Голос Громади КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...

  26/07/2018г. - 11:46:25

Захистили проектів на 22,5 мільйони гривень

категория: Новини газети «Голос Громади» Сватове

Захистили проектів на 22,5 мільйони гривень. Новини Голос Громади КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...

  26/07/2018г. - 11:38:54

Минулого тижня до нас завітали Литовці!

категория: Новини газети «Голос Громади» Сватове

Минулого тижня до нас завітали Литовці!. Новини Голос Громади Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...








 

Новини газети Голос Громади в RSS форматі   Новини газети Голос Громади в RSS форматі





Газета "Голос громади" місто Сватове















Голос громади - газета Сватове

Сватове

  Статистика сайта
Авторське право © 2007 - 2024 Газета Голос громади - Всі права захищені

У разі використання матеріалів сайту посилання на svatovo.ws є обов'язковим.